Выступление Президента Украины в Донецке

15 июля 2005 года Президент Украины Виктор Ющенко с рабочим визитом посетил Донецкую область. По сути, визит был сведен к более чем семичасовому общению президента с активом и общественностью Донецкой области. Предлагаем полную стенограмму заключительного выступления Президента Украины Виктора Андреевича Ющенко.

Шановні друзі! Перш за все, я глибоко вдячний Вам за ту можливість провести цей діалог. Він дуже корисний, він дуже потрібний. Не ображайтеся, там на деякі епізоди, вони не більше чим епізоди. Саме головне, друзі, що у нас болить серце за те, що у нас відбувається у Донбасі, у Донецьку. Саме головне відносно того, що у нас відбувається у владі. Владу треба ж серьозно лікувати. Треба привести нових людей, з новим обличчям, з новою мораллю. Людей, яким би довіряли. Я це сприймаю, як своє домашне завдання, я це роблю щоденно.

Прошу терпіння, тому що за останні 4 місяці ми поміняли 18 тис. державних службовців. 18 тисяч! Я думаю за 14 років таких змін ніхто не робив. Але ще зробили не скрізь. А в деяких випадках те, що зробили, воно не було продуманим і не було ефективним. Багато людей, потребуючих окремої уваги, окремої допомоги. Але перед своїм вступним словом я хотів би сказати: я вдячний за дух порозуміння, який панує в залі. Раз ми вміємо слухати один одного, ми тоді стаємо мудрішими, і тому свою основну частину виступу я хотів би почати, власно кажучи, з тих речей, заради яких ми кожний день ходимо на роботу. Заради яких ми трудимося, ми прагнемо елементарних речей, щоб наша родина вечером жила краще, ніж вона жила вранці, чи вона жила вчора. Тому кожний іде на роботу, кожний слугує своїй справі, державі, родині. І коли ми формували концепцію 2005 року, наша перша ціль була, приблизно, такою.

Як можна швидше дійти до людей, тому що перше відчуття з новою владою пов’язано: а яка буде моя зарплата? А яка буде моя пенсія? А яка буде моя соціальна допомога: по дитинці, по дитині-інваліду, взагалі по інваліду, по втраті кормильця чи при народженні дитинки? Давайте відчуємо, що ефект революції відчутний по бутерброду, що ефект революції відчутний по кожній кишені, гаманцю. Другими словами, була задача, як за 12 календарних місяців дойти до тих людей, які найбільш потребують нашого громадського піклування і державного піклування. Так вибудовувалася концепція 2005 року. Хтось її назвав соціалістичною, хтось ліберальною. Я даю відповідь на те, що ми, дійсно, поставили за ціль мати Україну, ринкову економіку з соціальним обличчям, глибоко соціальним, зі зрозумілим обличчям. І тому, перша наша мета, починаючи з квітня цього року, пенсіонер отримує пенсію у будь-якому куточку України на рівні прожиткового мінімума. Я думаю, що Вам багатьом не соромно їхати на роботу, чи з роботи пізно вечором, бо вже біля смітників менше людей, які шукають собі прожиття. Переконаний, що рівень моралі нації провіряється двома простими тестами, як нація відноситься до пенсіонера і як нація відноситься до дитини. І коли ми говоримо, що роками український пенсіонер, в порушення норми Конституції, мав пенсію нижче прожиткового рівня, і жодна гілка влади і рівень влади не міг дати відповідь: так, а як йому жить? А чи не в тому, друзі, і вина, в тому числі, і нації? За 9 років ми втратили 5 млн. українців. Можливо, комусь не вистачило шматка хліба, можливо комусь не вистачило трьох таблеток гліцерину, можливо комусь не вистачило той допомоги, яка повинна була бути, але вона не була представлена ні державою, ні родиною. Тому ми сказали: тема пенсіонерів в Україні повинна бути закрита, але на це ми направили 14% внутрішнього валового продукту. Такий крок ніхто не робив, ніде, і тільки появляється будь-яка нарада макроекономістів і всі кажуть: Вікторе Андрійовичу, зверніть увагу! Слухайте! 14%? Та в будь-якій країні це 4-5%. 7% - це вже планка. Я хочу, шановні друзі, щоб ми всі були відповідальні цього. Ми повинні добігти, встигнути до тих людей, яким ще залишилося, кому, дай Бог, щоб вони жили, скільки відведено, але комусь можливо три місяці, комусь можливо два роки. Я не хотів, щоб на цій владі була вина, що ця влада не встигла добігти до тих людей. Можливо, де в чьому і порушивши пропорції певних економічних тендецій. Можливо.

Питання друге. Прекрасний виступ був по освіті, по науці. Ми ж всі розуміємо, друзі, що ми завтрашній день можемо виграти тільки дякуючи двом речам. Вибачте, не вугіллю, вибачте мене на слові, не металу, а освіті і технології. Коли ми говоримо про технології, це можна замінити другим словом – наука. Якщо наші діти не встигнуть отримати ту освіту, наприклад, середню, яку ми отримували з вами 30 років назад, чи 40 років назад, а будуть отримувати освіту ту, яка є - ми серьозно девольвуємо. І нам треба спішити допомогти зараз дітям, дати ті знання середньої, сердньо-спеціальної, вищої школи, які б дали змогу утримати, як на мене, одне із провідних місць, яке сьогодні займає Україна в Європі. А вона займає перше місце в Європі ще сьогодні по рівню середньої і середньо-спеціальної освіти. Ми маємо хорошу вищу освіту, хоча там назріло надзвичайно багато проблем. Ми сьогодні маємо 350 університетів. Франція, правда, трошки від нас відстає. У неї 80 тільки. Тому років 40-50 треба, щоб вона догнала нас, що тій освіті готуються бакалаври, спеціальності ті, які по Болонській конвенції не можуть найти і дати їм спеціалізацію. Кого ви вчите? Ми не знаємо, що з ними робити, ми не можемо ваші дипломи адаптувати на Заході, бо ви готуєте тих, хто не востребуваний, кого в номенклатурі немає. І на це кладем 50% державного замовлення.

Ми говорили зараз багато про проблеми дітей, про проблеми родин із соціальними потребами та таке інше. От у мене запитання до мужів. Іде навчальний процес 2005-2006 року, прийом до вищої школи. А яка тактика? Кого ми приймаємо? Навіть, якщо ми говоримо про держзамолення, друзі. Хто нам у Донеччині потрібен? Кого влада донецька замовила? Яка потреба бізнесу, так сказать, структур державних, корпоративних і таке інше у тих чи інших спеціалістах? Хто це за ті дітки, які ми вважали, що ми повинні з бюджетними коштами прийти до них, взяти за ручку і сказати: Твоє місце в університеті? Нема цього. І от здається, з одної сторони, ми фінансуємо вищу школу. Може і правильно. Бо ...... основі є державною. З іншої сторони, ми фінансуємо держзамовлення через абітурієнтів. Я тоді Вас запитую: яка логіка в цій політиці? Яку мету ставимо? Або через конкуренцію і ринок абітурієнтів фінансуємо освіту, як доречі, в цілому світі робиться. Або ми довго будемо тратити дуже багато грошей і з них ніколи не буде віддачі. І тому мені надзвичайно сподобався цей виступ. Я пану Шевченкові сказав, я можу повторити всім вам, я готовий, якщо є опрацьований проект Указу з цього питання. Я готовий його підписати. Готовий зробити в регіоні східний центр освітньо-науковий з експериментами, з тими речами, які з вашого центру зробили б європейський Оксфорд. Робіть. Я готовий підписать і піти назустріч у цій справі.

Наша мета була прийти до вчителя, дати йому зарплату. 57% ми підіймаємо зарплату вчителю, на 32 %, підняли заробітну плату за попередні п’ять місяців. Кожний квартал вчитель України повинен знати, що він буде мати підвишку заробітньої плати. Кожний квартал лікар буде мати підвишку. Ми говоримо також, що це стосується працівників науки, культури.

Ми говоримо про те, що ми починаємо активну соціальну програму підтримки мами. Мама, яка народжує дитинку, вона отримує у нас 8,500 грн. Я ще раз хочу сказати, що на ті репліки, що я чув, в тому числі із залу парламенту, що тим самим нова влада, Ющенко фінансують повій в Україні. Я думаю, що це слова несправедливі. Нам треба фінансувати сотні тисяч мам, які до цього часу не народжували тільки через те, що вони не могли дати лад своїй дитинки, у зв’язку з фінансовою скрутою. Ми зробили перевірку уже декілька десятків тисяч випадків по народженню дитинки. Ми найшли один випадок, коли була зроблена спекуляція, коли найшлася мама. Чи можна її назвати мамою, чи не можна, яка пішла там на певну фальсіфікацію? В 4-5 разів ми підняли фінансування дитинки-інваліда, дитинки-сироти, багатодітним сім’ям. Я готовий вислухати, друзі, як що ми ще щось особливе повинні урахувати.

Через 45 днів ми вносимо зміни до бюджету. Давайте подумаємо, які категорії найбільш сьогодні потребують нашої допомоги? Я говорю нашої, говорю про місцеву владу, про районну владу. Я говорю про всіх нас. Ми повинні встигнути дати правильну відповідь людям, якщо вони очікують від влади таких кроків. Ми сказали, що для нас проблема, якщо ми говоримо про соціальний блок, проблема № 1- це невиплачення заробітньої плати. Згадайте, я бачу тут багато сивих людей, які прожили немале життя, згадайте так років 20-25? Щоб було з вами, як би у вас була просрочена заробітня плата на будь-якому підприємстві? На другий день вас на зарплаті не було, на роботі не було. Це не приймалося, друзі! Це було так ще 20-25 років назад. Може 17. Це рахувався злочин проти людини. Ми зараз говоримо про те, що більше 300 млн.- просроченної заробітньої плати. Де? Як правило, в державних структурах, я думаю, 2/3 тут - державні підприємства.

Ми тримаємо деректорів на державних підприємствах , які не платять зарплату. Я нічого не хочу мати спільного з таким директором. Це не той директор, який уповноважений на таку політику. І тому, я прошу зробити перше моє доручення, яке стосується того, що на протязі 30 днів місцеві адміністрації разом із відповідними міністерствами і відомствами, яких стосується робота цих підприємств: проаналізувати, зробти план реструктуризації і сказати людям, коли ця зарплата буде виконана. Окремо, заслухати на колегії звіти тих директорів, де просрочена заробітна плата є хронічною. Я буду наполягать, щоб цих директорів відправили у відставку. Вони не виконують базового пункту угоди забезпечення своєчасної виплати заробітньої плати. У кожному контракті, який держава підписала з державним директором, фігурує таке зобов’язання. Прошу це прийняти до виконання.

Тема друга, якщо ми вирішили питання заробітньої плати та пенсії, просроченої заробітньої плати, на порядок денний стає питання безробіття. Хотів би окремо зупинитися на цьому і спробувати доказати, що 90% відповідей на це питання несе місцева влада.

Сьогодні на Донеччині 170 тис. безробітних. На одне робоче місце претендує приблизно 77 чоловік, якщо це говорить, мова йдеться про Великоновоселківській район. 70, якщо мова йде про Олександрівський район; Амвросіївський район - 60.

Той рік 45% випускників навчальних закладів змогли отримати роботу. От і давайте уявимо собі: коли доросла людина чи дитина не знає, куди їй вранці йти. Кого ми починаємо виховувати? Ми починаємо виховувати свою проблему, від якої муром ніколи не відгородиться, ніколи. Якщо це дитина, вона буде жити у середовищі дітей, приносити туда ту мораль, яка не відповідає кожній уяві вашій. Якщо людина доросла, за якою стоїть родина, він може, знаєте, хіба що три години дивитися своїй дружині в очі і казати, що я нічого не можу зробити. А до вечора, я переконаний, він щось придумує і починає чинити. Праведне, неправедне, але він обов’язково буде діяти. Як правило, він буде діяти неправильно. Він буде йти до бандитів, він буде йти на вулицю, він буде йти в підворотню, він буде йти на будь-які замовлення; торгувати наркотиками - йому треба шматок хліба. І тому, коли ми говоримо про тему безробіття, я би хотів почати тему безробіття з теми..........

А скільки прийшло інвестицій в регіон для того, щоб дать роботу? Якщо немає інвестицій - робота не починається. Це не Ігорь Кіо, який там із шляпи голубів випускає. В екномиці так не робиться: спочатку хтось приніс гроші, освоїв виробництво, дав робочі місця, потім йде заробітня плата. 7 млн. доларів утекло інвестицій. Це таке напрацювання за 6 місяців.

Давайте поговоримо про створення структур малого і середнього бізнесу, які, здається, 23% дають робочих місць по територіям. Скільки створено робочих місць через створення структур малого і середнього бізнесу? За минулий рік створили аж 9 структур! Ви мене чуєте? 9 структур. Це тих структур, які 60-70% кормлять польську націю, чеську націю, будь-яку націю. Не гоки, не моки.

Малий, середній бізнес на 60 % піддає маневреності всього валового продукту. У нас 9 підприємств. У Донецькій області на одного жителя 109 доларів інвестицій. В Україні - 186. Чого же не йдуть у Донецьк? Індустріальне серце, локомотив промисловий, інтелектуальний центр. Чому не йдуть інвестиції, мужі? А дуже просто. Кожний інвестор буде завжди обирати варіант, куди йому йти. Він прийде туди, де простіше, вигодніше і надійніше.

Давайте поговоримо про простоту, уявимо собі: приходе в Донецьк інвестор, що йому треба пройти, щоб зареєструвати структуру? Я кажу про інвестора той, який сидить у цьому залі, який хоче там, наприклад 50 тис. доларів вкласти в справу. Пройти через ті митарства, які сьогодні є, які випливають сьогодні із норм і процедур. Наберіться терпіння, просніться, хто там спить і давайте послухаємо одну інформацію.

“Ранее регистрацию осуществляли райисполкомы, соответственно количество регистраторов было не менее количества районов в городе: в Донецке - 9, в Макеевке - 4 и т.д. Сейчас созданы единые регистрационные управления по одному в каждом городе.”

А хто ж таке говорив, друзі? Ми говорили про „єдине вікно”, але не єдиний офіс. „Следовательно, со всего Донецка желающие заняться предпринимательской деятельностью едут в этот офис, в котором принимает 3-4 регистратора, три дня в неделю потому, что потеют и дальше сложно им работать, с 9.30 до 12.00.” Мы говоримо про робочі місця, друзі. Ми говорим про 43 тис. безробітніх у місті. Ми про це говоримо? „Вследствие этого в управлениях регистрации скапливаются очереди, ведутся списки очередников.” У всьому світі влада стоїть на порозі і видає дозвіл для того, щоб швиденько до вечора йшов і почав працювати. До нас черги стоять, щоб регістрацію пройти. Друзі, це є нова влада, це влада,від якої треба тікать. „Вследствие этого, в управлениях ведутся очереди, ведутся списки очередников и обстановка соответствующая. Робиться фотографія одного дня - 12 липня. В городе Донецке прием вели 3 регистратора, то есть в 3 раза меньше, чем было в советских райисполкомах. По состоянию на 9 часов, то есть после получаса работы записавшихся в очередь к регистраторам было.” Запишіть, хто пісьменний: для регистрации юридических лиц -32 структури, у 9 годин ранку становляться в чергу. Для регистрации физических лиц- около 40 человек. Просять у влади чесно працювати на цьому ринку.

„На входе помещения, где работают регистраторы, стоит охранник, который следит за соблюдением списка очередности, вызывает по фамилии или наименованию предприятия и пропускает к регистраторам по 1-2 человека.” От таке враження, що ти спиш? Оце сьодні таке відбувається?! „Одновременно он занимается рекламой платных услуг. Так, в моем присутствии, охранник предлагал тем, «кто имеет деньги», обратиться к указанному им лицу для консультации, оформления регистрационных карточек и ускорения регистрации.”

Ринок вже пішов. Це в органі влади, Донецької! Пішли дальше. „После получения свидетельства о государственной регистрации предприниматель должен получить в областном управлении статистики справку о присвоении кода платника податку.” Замечайте, будь ласка! Державні службовці, це ваша робота. „После этого необходимо получить в разрешительной службе милиции разрешение на изготовление печати.”

Пане міністре, на біса воно тобі потрібно, на біса тобі потрібен цій контроль за печатками! Друзі, та зараз печатку можна виготовляти на кожному кроці з десятками структур.

Так, ну дійшли до міліції. Разрешение в Донецке, пане міністр, прошу послухать. „Разрешение в Донецке оформляется раз в неделю, по пятницам. Аналогичные разрешения, аналогичным образом выдаются разрешения в других городах области. Для открытия расчетного счета необходимо кроме учередительных и регистрационных документов представить в банк справки о взятии на учет в государственных фондах. Поэтому после изготовления печати необходимо обратиться в пенсионный и прочие социальные фонды. Для этого предприниматель обьезжает все эти фонды. Вот хороший принцип.......... заполняет бланки, представляет копию учередительных документов, лицензионных документов, а также канцелярские принадлежности. Только после этого ему выдается справка о регистрации в том или ином фонде. Следующим этапом является постановка на учет в налоговой инспекции.” А тут уже пішло, хлопці. „Для этого предприниматель не только заполняет соответствующее заявление в регистрационной форме, но и обязан предоставить справку из налоговой милиции о том, что руководитель предприятия прошел собеседование в налоговой милиции.» З ума зійти. З ума зійти, друзі. І після цього ще бізнес працює? „Естественно, там также существуют приемные часы, потому что податковые милиции не от зари до зари работают, очереди и тому подобная бюрократическая волокита. Пройдя все перечисленные инстанции, предприниматель сдает в банк документы на открытие счета. Ему открывают счет, но пользоваться этим счетом предприниматель не имеет права. Для получения доступа к своему счету предприниматель должен отнести в налоговую инспекцию уведомление банка об открытии счета. Получить там справку о регистрации счета и отнести эту справку в банк. Однако выполнение этих процедур еще не представляет предпринимателю полных прав на ведение хозяйственной деятельности. Для этого он должен еще получить в органах пожарного надзора разрешение на роботу в определенном помещении. Чтобы получить такое разрешение…… (пожарники, міліція, послухайте, необходимо….. МЧС?.......хорошо) Первое: пройти платные курсы у пожарника, получить там удостоверение о прохождении обучения. Далее. Получить разрешение от Энергонадзора, уплатив их услуги. Третье: купить пожарный инвентарь и щит. Пятое: вывезти пожарного инспектора на объект. (Це сама сложна процедура. Бо він же чваниться, ще не на кожний транспорт ще сяде, цей інспектор.) Сделать то, что скажет пожарный инспектор (мається на увазі по об’єкту). За оговоренное вознагрождение все эти процедуры можно свести к простому оформлению необходимых бумажек в срочном порядке, не выезжая из конторы пожарника.”

Це влада, друзі. „В выше перечисленные обязательные процедуры для каждого предпринимателя, в зависимости от вида деятельности, в этот список могут добавляться, например, для торговых предприятий: посещение санстанции, управления торговли, земельных ресурсов, архитектора и прочих городских учреждений, которые либо выдают определенные справки о разрешении, либо визируют какие- то бумаги.”

Я, друзі, я одне скажу: така влада недостойна існувать ні одного дня, вона не працює на людину, вона не працює на громадянина. В других городах Донецкой области, це ж ми говорили про столицю. Тут же половина начальників сидить із столиці. „В других городах Донецкой области работа по созданию единых ресурсных и разрешительных офисов обтоит следующим образом. В Дружковке 12.07.2005 года проведено совещание с участием городской власти, налоговой и других организаций, представителей общественных и партийных организаций. Принято решение 15.07.2005 року відкрити единое окно. В Єнакієво запланировано рассмотреть на заседании исполкома горсовета 20.07. (что-то там по Горловке написано). В городе Краматорске: организован прием документов у предпринимателей в одном помещении различными службам и фондами. Ну, хай хоч так уже. В городах Мариуполь, Красноармейск, Красний Лиман единые офисы не созданы регистрация осуществляется по старому так же, как и в городе Донецке.”

Це не та політика, друзі, яку я формував, це не ті відносини з бізнесом, про які ми домовлялися. Тому я зараз попрошу, Анатолій Кирилович, організувати засідання уряду, де ми домовлялися, якщо до 01.07. не будуть відкриті єдиниі вікна, до 01.08., перший заступник голови облдержадміністрації (і далі униз) повинні піти у відставку. Другими словами, там де стосується тих речей, на які я прямо можу впливати, як Президент, я готовий 10 числа, 10 серпня прийняти всі рішення по тих людях, які не виконали відповідного розпорядження і не подали руку малому і середньому бізнесу.

Далі, я хотів би сказати, друзі, слідуюче: для того, щоб сюди прийшов інвестор, а в нього є вибір йти в Литву, чи в Туреччину, чи йти в Україну. Якщо він йде в Україну, зустрічає отаке поле і відношення до себе, у Донецьку ніколи не буде інвестора, ніколи. Не через те, що цей край не цікавий. Ми маємо бездарну владу. Коли ми говоримо, шановні друзі, про регуляторну політику, значить моє слово повинно бути сприйнято кожним головою адміністрації буквально, в прямому сенсі до виконання, без рівізії. Ми говоримо про те, що для того, щоб цей ринок нагадував приблизно ринок конкурентних Балтійських країн чи Східної Європи, нам треба відмінити 350 Законів України або внести певні зміни, 150 постанов урядів України, 1,300 постанов відомчого характеру. В мене запитання до тих пожежників: скажіть, будь ласка, чому так мордувати людей? В мене запитання до земельної служби. Ви пробували в Донецьку відвести один клаптик землі на свою справу? Я до начальства звертаюся. Для своїх дітей ви пробували зробити це? Думаю, що ви зробили це спеціальним чином, бо якщо ви чесно ходили по цих путях, то вам би треба було прийняти 34 постанови, рішення по відводу земельної делянки. Ви даєте собі звіт, друзі, в що ви кидаєте, в які протиріччя соціальні, протеріччя з бізнесом ми закладаємо, коли ми формуємо такий стиль регуляторної політики. І тому я можу повторить: для уряду, персонально для кожного міністра, персонально для кожного керівника адміністрації.

Ми домовилися шановні друзі, що до 1 серпня закінчується відміна всіх регуляторних актів, які по перечню, що прикладаються до протоколу наради із підприємцями і промисловцями, ми склали. До 1.08. закінчується перегляд - ревізії всіх актів, які суперечать ринковому законодавству. До сьогоднішнього дня місцева влада відмінила 4 акти. 4 акти! Тому я вимагаю (хай мене слухають пожежники, санітари, ветслужби і інші) жодної копійки за державну функцію ні з кого ви не повинні брати. Ви знаходитеся на державній службі. Прошу привести все це в порядок. Я з цього питання не зійду. Прошу до 1.08. вирішити всі питання, які б забезпечили створення „єдиного вікна” по регістрації малого і середнього бізнесу. Хочу щоб мене всі почули, бо потім мені буде жалко, що хтось із вас буде втрачати роботу. Якщо в цьому залі сидять митники, я хочу повторити: з 01.05. (п’ятого Саш?) п’ятого, з 01.05. у нас працює принцип єдиного вікна на всіх таможнях. Якщо в Донецькій таможні цього вікна не має і мені служба безпеки, наприклад, доповість завтра цього керівника не буде на службі, не СБУ, а митниці. Я хочу, щоб ці вимоги почули всі: нам не треба бути вже дикунами, нам треба переходити в країну, де влада може організувати публічний прозорий ринок. Нам треба продемонструвати повагу до інвесторів. І те, що казав Валентин, я його абсолютно підтримую, я не підтримую його тональність, але підтримую змістовність. Ну, як можна, друзі? Прийшли, та чи в полі там, чи не в полі , прийшли, повірили правилам гри, раз - правила гри міняються. На кожній нараді, куди ти не підеш, Вікторе Андрійовичу, так, а як же ж будь? Як же будь із тими зонами, як же ж тепер виходити з тієї ситуації? Ми же йшли в разрахунках техніко-екномічного обгрунтування на одні показники......... Превели капітал, зробили розтрати. Тепер нам кажуть, що ми повинні працювати на загальному режимі. Тому ми домовляємося, Анатолій Кирилович, до 1 вересня уряд предствляє через процедуру всіх рішень ряд речей:

Перше. Провести аналіз доцільності закриття чи не закриття тих економічних зон, які у нас працювали, це перше.

Питання друге. Винайти компенсаторів для тих інвесторів, які працювали чинно, виконали все, і тепер мають тільки претензії до української держави. Їхня діяльність повинна бути відновлена, і ми повинні цю відповідь найти.

Хочу вас запитати, керівників обласних.., районних адміністрацій, скільки в вашому районі є людей, де в родині ніхто не працює? Ви їх знаєте? Много? Так от, я хотів би сказати, шановні друзі, коли ви на протязі 30 днів будети розробляти план зайнятості для Донецької області, запишіть одне забов”язання собі: кожний голова районної адміністрації персонально відповідає за працевлаштування хоча би одної людини в родинах, де сьогодні не працює жодна людина працездатного віку. Через телефон, через ваші права, через свій статус ви повинні забезпечити термінове працевлаштування цих людей.

Другий блок питань відноситься до мам одиночок. Це,..... правда, хтось мене попередив, мами одиночки. Друзі, об”єднаємося всі, але цю категорію людей ми повинні працевлаштувати.

Йдем далі. Пройшло шість місяців. На території створено 47 тис. робочих місць, замість 55. Якщо ми сказали, що ми в цьому році 1 млн. робочих місць зробимо по країні, друзі, будуть летіти голови ваші, в першу чергу, після того, як я буду відповідати перед людьми, де це завдання виконано, а де це не виконано. Це – директива. Приблизно 9 тис. робочих місць в Донецьку не створено, в Донецькій області до того плану, який був затверджений. Я переконаний, що в цьому залі ніхто не несе і не баче своєї відповідальності в цьому питанні. Давайте ми окреслимо, що першу відповідальність по реалізації плану у створенні робочих місць несе, виключно, голова адміністрації. Це той показник, друзі, який ви будете звітувати по 9 місяцях. Можливо, хтось по 12 місяцях. Не треба говорити про мільйони тонн вугілля чи сталі, давайте будем говорити, скільки ви привели сюди грошей, скільки засновано структур, скільки там створено робочих місць, а бізнес з ранку до вечора знає, як плавити метал. Вони краще влади знають, якщо їм не заважати перевірками, вони бізнес зроблять. Влада повинна пройти свій етап цього маршруту. Перша ваша відповідальність у виконанні плану створення робочих місць, щоб ви її окреслили- це персональна відповідальність голів адміністрацій.

Прошу звернути окрему увагу на тему малого і середнього бізнесу. Те безстидцтво, яке я прочитав, друзі, я даю 30 днів, потім прошу Секретаріат Президента зробити перевірку виконання цього завдання у Донецькій області. Зробіть там чоловік 5-7 комісію, хай сюди приїдуть через 30 днів. По всіх територіях і виконкомах 17+28, от давайте, домовились, що це перша відправна точка. І коли ми говоримо про Донецьк, то мова ж не йде про „єдине вікно” в єдиному приміщенні. Давайте ж уточним. Щоб не ставали черги, як за маслом і ковбасою колись.

Слідуюче. Я хотів би підняти, шановні друзі, тему лікування, охорони здоров”я. Хотів би, щоб мене зрозуміли до глибини. Ті люди, які сьогодні представляють владу, ті люди, які не представляють владу. Я хочу, щоб ви зараз об”єдналися навколо цієї, я скажу, трагічно-великої проблеми.

Донеччина - на першому місці в Україні по абортах. Складається таке враження, що ми живемо у 18 столітті, по туберкульозу - це чисте середневіччя. На 3 місці по захворюванню на СНІД. Як говорять експерти, стан екології Донбасу наближається до кризового, тобто незворотнього. Хотів би трошки пройтися по цих темах.

86% хворих на СНІД – особи до 30 років. Я хотів би , що ви усі зрозуміли, що це та річ, від якої не відгородишся. Вона достане кожну вашу родину, якщо влада і бізнес, зацікавлені сторони не будуть тут дієві. Лише 23% жінок в області народжують здорових дітей, 30% дітей, що народжуються з вродженими вадами. Число абортів складає за минулий рік 58% від пологів. Ви знаєте, що ми втрачаєм мам майбутніх? Ми втрачаємо майбутню родину. Ми робимо колосальну соціальну проблему. І що, не звертаємо уваги на ці речі? У мене запитання перше до вас: як лікується СНІД у Донецьку? В які двері стукати? Ви на 3 місці по захворюванню, по темпах – це найвищі темпи, які є в будь-якій країні Європи. Два роки назад всесвітня організація здоров”я попередила Україну, що вона по захворюванням на СНІД стоїть на порозі епідемії. Мова йде не про кількість, мова йде про темпи, хоча вже кількість жахлива. Весь світ об’єднується, шановні друзі, в боротьбі і з цим злом. По всій Україні їздять люди з десятків країн.

СНІД стоїть на порозі епідемії. Мова іде не про кількість, мова йде про темпи, хоча вже кількість жахлива. Весь світ об’єднується, шановні друзі, у боротьбі із цим злом. По всій Україні їздять люди з десятків країн, роблять благочинні програми, як спасти людей від цієї хвороби. Що робиться в Донецьку? А нічого. Нічого. Ви не знайдете жодної установи, яка б цим займалась. І ви скажете , що тут є керівник обласного відділу охорони здоров’я, і ви мені скажете, що тут є свідомий бізнес, який знаєте по волі серця. Прийшов Юхим Леонідович і скаже: нате Вам мільйон уже цей будує лікарню по СНІДУ. Но срам не треба носити у собі. Він же торкнеться, не дай Бог, але він же торкнеться дуже близько когось із присутніх теж, якщо не торкнувся, тому я вимагаю активної поведінки влади у цьому питанні, обласного відділу охорони здоров’я, різних медичних установ. Перш за все вийти на єдиний проект в області, який би починався, що в нас є поліклініка, яка займається чи спеціалізується цими проблемами, є група відповідних громадських політичних фондів, які дають підтримку, це колосальні гроші, друзі, це колосальні витрати, це не питання одного дня, що заплатив і вирішено, але якщо ми цей проект не зробимо, ми будемо поставлені перед фактом, що через три роки, ми будемо його в тричі швидше робить і можливо в п’ять , десять разів більше будемо тратити грошей. Прошу сформулювати правильно доручення , просив би, щоб міністр охорони здоров’я України також знайшов своє місце у цьому питанні. Давайте беремо слово у людей, що ми створимо такий лікувальний заклад.

Слідуюче. У 2004 році в Донецьку виявлено близько 5 тисяч осіб з активним туберкульозом. Ми розуміємо про що йде мова? Що це є люди, які перебувають у такій фазі захворювання, що воно передається епідемічно. Якщо ми це розуміємо тоді у мене запитання: до боротьбі з туберкульозом, де область стоїть на першому місці, до керівника обласного відділу охорони здоров’я і до голови обласної адміністрації. Скільки у нас є тих закладів, які системно борються із проблемою номер один для області? Скільки в останні роки ми закрили туберкульозних диспансерів, клінік, і чи не вважаєте ви, що зараз терміново треба зробити програму, вернути до життя діяльність хоча би двох - трьох туберкульозних диспансерів. Я просив би керівників шахт, металургійних комбінатів, структури машинобудування, той бізнес, у якого болить серце за Донбас, будь присутніми у цьому проекті. Знаєте, це колективна спокуса, за те що спокута, за те що було зроблено до нас. Цих людей треба спасти. Сама держава цього дуже швидко не зробе, з Вашою допомогою це можна зробити надзвичайно швидко. Прошу записати: опрацювати разом обласній адміністрації, міністерству, плюс зацікавлений бізнес, а я звертаюся до всіх. Я напишу лист до Юхима ... Юхим Леонідович я до Вас персонально, Володимирович до тебе напишу, до кожного на кого перстом покажете, до Клюєва напишу, до Ахметова напишу, до всіх. Я не на що не буду дивіться хлопці, профінансуйте ці заклади, це потрібно Вашим дітям , тім людям, які працюють у Донецьку. Прошу ці речі підтримати.

Слідуюча тема. Реальною загрозою для здоров’я життя є стан довкілля у Донбасі. Я хотів би зачитати декілька даних з вашої аналітики. Однією з найгостріших проблем області залишається стан повітряного басейну. В 2004 році щільність викидів від стаціонарних джерел становила 60 тонн на один квадратний кілометр, що в вісім і вісім десятих раза більше, ніж у середньому по Україні. Це ж те повітря, яким ми дихаємо з вами, ні хтось чужий, у декілька разів вищий, ніж у інших промислово розвинутих регіонів України, у 2,5 рази більше ніж у Дніпропетровській , 3,60 рази ніж у Луганській, 7,1 раза ніж у Запорізькій областях. Я ставлю три знаки запитання, нам безумовно потрібна регіональна програма, безумовно, я не говорю, що вона достатня буде, щоб вирішити це питання, але тому прошу міністра екології разом з обласною адміністрацією, запросивши туди підприємства, які є основними забрудниками повітря, створити комісію і на протязі 30 днів запропонувати мені екологічний план.

Область займає перше місце в Україні по скиду забруднених стічних вод. Загальний обсяг скинутих у поверхневі води об’єкти стічних вод у 2004 році становив 1 мільярд 704 мільйони кубічних метра , з яких майже половина - це забруднені води. Тому перший екологічний закон, шановні друзі, який був у Вавілоні мав дуже одне просте правило, воду треба скидати вище рівня з того, з якого ти береш забір води, щоб ти сам міг розуміти: ти викидаєш брудну воду ту яку потім будеш пити. І завжди це спрацьовувало. Щоб ми мали персональну відповідальність, що це те, що потім через три дні ми будемо через питну воду споживати. Я хочу, щоб Донецька влада зрозуміла, що проблема води як раз так і побудована. Ви п’єте зараз те, що скидаєте. Значну небезпеку для довкілля та здоров’я людей представляють величезні обсяги утворення та накопичення токсичних відходів, площа земель зайнятих відходами складає понад 1 відсотка території області. Внаслідок виробничої діяльності підприємствами області утворилося 22,8 мільйонів тонн токсичних відходів, 22 мільйони, друзі. На початок 2005 року в місцях організовано у складування на території підприємств знаходилось 14 мільйонів тонн відходів, які належать до першого третього класу небезпеки, де неможна селиться, де не можна діяльність проводить, пустеля повинна бути. Я прошу всі ці три питання об’єднати і разом в рамках створеної комісії запропонувати екологічний план для області, а потім розділить, що хто там буде виконувати.

Катастрофічно скорочується кількість мешканців в регіоні. За останні десять років населення Донецької області скоротилось на 10 відсотків. Почуйте цю цифру! Народжуваність на 1 тисячу осіб - 7 осіб, смертність – 17. Я сьогодні проїхав, ну частиною міста, ми говоримо про довкілля про простір, в якому ми живемо. Скільки є площадок, де діти можуть грати в футбол, волейбол, вот у місті. Мені здається, що , як правило, вони мають бути кілометрів через півтора- два, є така площадка. Як ми з Вами в дитинстві на вигоні ганяли ,так такий вигін хоче будь - яка дитина, це не проблема грошей, це є проблема середовища. Чи люди, які представляють владу розуміють, що в цей дитині повинно бути повноцінне життя, що вона у 8-10 років може знайти місце у місті, де можна походити про траві босими ногами, чи пограти в футбол на пісчаному полі. Скільки таких полів у нас є ? Це ж не кошти, друзі. Мова йде про п’ятачок пустиря, який відводиться там, огороджується сіткою рабиця і хай бавляться діти. Подивіться на будь-яке містечко, ви ж багато їздите по світу, та ви ж не проїжджаєте більше 500 метрів, щоб не було б якої можливості для дітей для дорослих людей зайнятися там спрощеними видами спорту. Це не проблема, друзі, площі - це не проблема грошей, це проблема вашого світогляду, вашої уяви, яке повинне бути Ваше місто. Ми говорили про те, а скільки парків є ? Скільки є заповідників в вашій області ? А ви знаєте, що по нормі, по площі на одного жителя ви відстаєте в 5-6 разів від сусідів. Це ж середовище, в якому живе мила, дорога нам Донеччина, друзі. Сидить міністр екології, який готовий прийняти будь-яку ініціативу, якщо Ви скажете, що на вашій території треба зробити 8 зелених парків, заповідників, біосферних заповідників. Моя задача, яку я поставив перед міністром, є простою, до вересня місяця ви повинні прийняти всі рішення по відведенню угідь для створення парків в Україні, заповідників, по нормам, які відповідають європейським нормам на одну людину. Прошу керівництво області зауважити, що ви у шість разів відстаєте по цьому показнику. Я дуже хочу, щоб вашим діткам, вашим жінкам, громадянам Донецька, можна було куди підти і відпочити. Прошу включити в цей план такі пункти, які стосуються створення паркових зон .

Дещо поправилося із кількістю медичних працівників. На 21400 нових медичних працівників добавилося у нас у закладах охорони здоров’я, в тому числі в сільській місцевості. Ми ставимо за ціль, що у кожному селі повинен бути лікар. Давайте думати, шановні друзі, над цим питанням. Також у кожному селі повинен бути міліціонер, про це ми з міністром говорили. Де нема можливості його утримувати, давайте ми будемо говорити про певні механізми добровільних утворень чи виконання обов’язків, чи комусь там половину ставки платить, але ми можемо найти відповідь, як в селі повинна бути одна людина з мобільним телефоном, яка може реагувати на ті речі, які потребують захист людей. Я хочу ще раз сказати, що на територію треба звернути велику увагу по проблемам народжуваності дітей, допомоги молодим мамам, допомоги інвалідам. Ми говорили, шановні друзі, і я прошу проконтролювати виконання цього Указу: до кожної адміністрації, до кожної державної установи, якщо приїжджає інвалід, він повинен доїхати до приймальні першої особи. В нас більше 2 мільйонів людей інвалідів, які хочуть жити з нами нормальним життям, але дайте відповідь, як їм добратись до Вас. Якщо не буде виконан цей Указ, а там, здається, мова йде про те, що до 1 жовтня по всіх державних установах повинні були, бути пристосована частина території під заїзд колясочок і відвідань тих кабінетів, які забезпечать прийом громадян. Ми говорили, про те, шановні друзі, що в кожній території повинен бути зроблений через комунальні господарства, через рішення ісполкомів, відповідний план організації піших переходів, тротуарів. Прошу проконтролювати виконання цього Указу. Я буду нещадно критикувати тих людей, які цього не роблять.

Слідуюче. Ми хочемо дати якісну освіту. Сьогодні ми вже стоїмо на кануні вступних іспитів, навіть вони вже проводяться, і ця тема знову стає актуальною. Донецька область - друга по кількості не залучених до навчання дітей. В області по за навчанням сьогодні знаходиться 5,5 тисяч дітей і підлітків, 5,5 тисяч дітей не знають, що таке школа, не знають, що таке буква, не знають, як рахувати, як робити елементарні операції. Область стоїть по показнику цьому на першому місці. 2 тисячі діток з цієї кількості, взагалі жодного разу не ходили до школи, ті хоть ходили та втікали, 2 тисячі повністю виключені із навчального процесу, я цього терпіть не можу , друзі. Це ганьба , я не можу це пробачити і тому зобов’язую: по цьому питанню Міністерству внутрішніх справ, Міністерству освіти, районним та обласній адміністраціям до 20 серпня розробити план, який би давав 100% відповідь на те, як ці діти будуть залучені до системи освіти. Це не проблема грошей, це проблема совісті тих людей, які представлять владу. Хотів би використати тезу з того плакату, що Міністерство внутрішніх справ вішає зараз по дорогах, що на дорозі немає чужих дітей. Так от я хотів би сказати, що і в житті в нас немає чужих дітей, немає, оце все наші діти. І я попросив би, нажаль, я не знаю де сидять керівники районів і міст, бо яб хотів би їм в очі дивитися зараз. Мені чомусь здається, що там, бо там більш похмурих сидить людей, видно, що в чинах, видно. Я, шановні колеги, прошу Вас, доки мій Указ дійде до Вас, запишіть: Це на Вашій відповідальності до одной душі на Вашій відповідальності.

Хотів би підняти таку тему, як тема дітей-сиріт і безпритульних. В області є 9 детских домов, в них перебуває 630 дітей, 5 домов ребенка, в них – 615 брошених дітей, 3 детских дома семейного типа, у них 47 детей. Це сім’ї Ковальових -22 ребенка. Коли останній раз там був глава адміністрації в цій родини ? Цікаво знать. Маленька жінка взяла 22 дитини з вулиці привела і каже, владо щоб у тебе голова не боліла я буду їх виховувати. Як влада прийшла до цих дітей? Сім’я Корпусєй -15 дітей, сім’я Українських – 10 дітей. Прийомні сім’ї. У прийомних сім’ях семеро діток.

Друзі, ми говоримо зараз про тисячі дітей. Всего детей-сирот в сети государственного обеспечения 1608. Усыновлено с начало года 309 детей, из них 152 иностранными гражданами. Яку я хотів би історію розповісти? Я хотів би розпочати із того, що якщо так доля розпорядилася, що в нас є діти-сироти, перше, що вони просять дядьків від влади: не здавайте нас в інтернат. Будь-яким способом знайдіть біологічну сім’ю, не можна знайти біологічну, давайте будемо працювати по програмі усиновлення. Давайте будемо давать підтримку кожній людині, яка прагне утримувати діток чи в сімейних будинках чи як прийомні родини, але це логіка державної політики повинна бути. Здавалось би давайте з початку максимум усиновлено дітей, максимум повернемо біологічні сім’ї, максимум віддамо в прийомні сім’ї. Бо навіть у сім’ї, де є 22 дітей, це є сім’я, друзі. Це не інтернат, у цій сім’ї є тато, є мамо, яка кожний вечір до тієї дитинки підходить, підмиває її, корме, доглядає і таке інше. Продумайте, яка логіка, яка мука дитяча йде, якщо дитина сьогодні в інтернаті. Які думки, які грузи, які моральні іспити перед цією дитиною.

Тепер я Вас запитую: скільки коштує в Донецьку усиновити дитину? Задаю простіше запитання: скільки часу треба, щоб усиновити дитину, пройшовши всі виконавчі органи міста? Якщо Ви цієї відповіді не знаєте, я можу Вам дарувати, абсолютно вірно. По - хорошому, це відповідь міністра мені була, по - хорошому рік, півтора, обично 4-5 лет. Я прошу, прийти ту людину, яка сказала, що міністр не знає, зайти сюда на сцену. Прошу піднятися. Присядьте, будь ласка. Присядьте, дайте крісло, ми це питання….. Я прошу, прошу, ідіть спокійно, знайдіть крісло, присядьте, я хочу з Вами поспілкуватися, або присядьте отут. Рая, дайте, будь ласко, це місто. Присядьте тут. Якщо ця влада, якщо ця влада, друзі, роками, роками влаштовує усиновлення, така влада не потрібна, це якась патологія. Це люди, які не розуміють, що кожний день перебування дитини в інтернаті - це мука. І спішить цих дітей забирати та передавати в сім’ї. Нам треба опладувати тим людям, які працюють в інтернатах, вони роблять унікально мужній крок, я багатьох їх знаю. Коли вони одіяло з дому несли, коли вугілля не було, щоб кочегарити в дитячому сирітському будинку, від своїх дітей брав одіяло і носив. Але я звертаюсь до Вас, тут же заможних людей багато, друзі, це ж не про великі гроші йде мова. Мова йде про елементарну, про елементарну кооперацію, я вам хочу, для сумління, щось зачитати: „ Шановний, я лікар-педіатр. Ми сироти були, тому ось уже шостий рік пішов, як ми взяли з приютів Донецької області 9 дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування. Отримую від совбесу допомогу близько 80 гривень на дитинку”. Ми це уявляємо, друзі? Та не дуйтеся, знаєте. Ну, давайте, я ще підтримаю Вас. Ну це лист, це жива людина. Я попрошу того, хто там не згоден з редакцією, під’їхати до тієї мами. Трошки дальше послухаємо давайте.

Одна дівчина, вона інвалід дитинства, виросла у нас, їй вже 20 років. Проживає з нами. Декілька разів зверталася до міськвиконкому, про надання нашій сім’ї статусу будинку дитячого типу. До Вас зверталася. Пропускаю, частину тексту. Відповідь була одна. Чотири роки на це не звертали увагу, не має бюджетних коштів, це писали дядьки влади. У жовтні 2004 року розглянули проект: про створення будинку дитячого типу. Прийнято рішення : розглянути на сесії міськради при формуванні бюджету на 2005 рік. І ось рішення міськради від 12.01.05 року . Це вже ті пани сидять, які тут в залі. Питання фінансування будинку дитячого типу, сімейного типу розглянуто та відхилено, в зв’язку з не достатністю бюджетних коштів, пропозицію розглянути на сесії міської ради в лютому 2005 року. У нас совість є? Людина просить, людина просить, друзі!

Я готова 10 діток виховувати, дайте мені процедурне рішення, щоб вона могла рахуватися мамою, щоб хтось міг рахуватися татою, щоб у них права родини появилися. Яких грошей у вас не хватає? На чому ви сюди приїхали, на яких машинах ? Подивимося на свої офіси, подивимося на те, як ми живемо. Хіба в нас на один район, на один район, один будинок сімейного типу це є фінансова проблема? Подумайте, яке питання стоїть. На всю область три будинки сімейного типу. І ми відповідаємо, що в нас немає фінансів? У нас немає совісті, у тих людей, які роблять таку політику. Це не моя політика. Я не хочу нічого мати спільного із такими представниками влади.

І знову теж саме. Світ можна відштовхнути, сиротам можна дати їсти, - це вона каже вже: «Меру міста , я казала, що в Біблії написано „Помагати сиротам та вдовам”. Запропонували звернутися до наших бізнесменів міських, один із них не буду називати. Не можна сказав.» - А дітей потрібно і кормити, і вдягати, і взувати. Та й ще сплачувати і комунальні послуги. Гуманітарною допомогою ділиться з нами місія християнських, але ж не завжди є потрібний розмір для наших діток. А ще хочуть діти мати кожаний м’яч, комп’ютер, стіл для настольного тенісу. Я прошу главу адміністрації, щоб за десять днів там був м’яч, стіл, комп’ютер. Зараз знайдемо цю главу адміністрації. Зверталась, я до депутатів Зубанова, коли він був ще директором ХСПКЗ , та секретарем НДП, до Ларіна з листами, до Кучми та його жінки, в штаб Януковича. Та так як кажуть воз і нині там. Зараз звертаюсь до чергового Президента , так ця жінка каже, допоможіть вирішенню цих питань, виділить кошти в Харцизькій бюджет для цих дітей-сиріт. Я виділив сьогодні. Хто в нас Харцизький? Це район, чи місто? Місто. У нас мер є там? Значить я прошу персонально Вас, зобов’язую за десять днів поставити крапку у цих клопотах. «Ми з дітками проживаємо в орендованому будиночку , але цей будинок не має центральної каналізації, лише яма, яка заповнюється за 2-3 дні, ми дуже бідкуємося з водою. Холодно , дітки ходять туди». І ця ще жінка запрошує, приїдьте, Вікторе Андрійовичу зі своєю Катериною, з дітьми до нашої оселі, до нашої сім’ї. Я сьогодні просив, протоколу, якщо в мене є час і це близько, я сів би, друзі, та поїхав би до цієї сім’ї. Я знаю, що далеко, звичайно, далеко.

Я хочу ще добавити, як репліку, друзі, це говорять про нашу мораль , про щирість , про наше співстрадання ,як ми світ бачимо біля себе, бо половина здесь сидить у європейських костюмах, все нормально.

„Уважаемый господин Президент. Пишет Вам мать двоих детей, мы живем втроем, родственников у нас больше нет. Никто к нам не приезжает, никто нам не помогает. Мне сорок один год, образование среднее, поэтому работать я могу лишь дворником или уборщицей. Но так как, я на этих работах могу заробатывать только 200 гривень, я пошла работать на тряпочную фабрику, где платят 300 гривень. Работа грязная, работаем в респираторах, в очках, но все равно волокно выедает глаза. А еще я получаю алименты 100 гривень на двоих детей. Дети утром идут в школу голодные, приходят голодные. У меня нет денег давать им в школу или готовить тормозки. Мы постоянно голодуем, я продала свои зубы".

Це наш час, влада!

„И покупала хлеб. У нас лопнул унитаз, мы его оклеили цементом, сантехник сказал: покупайте новый. Новый – 150 гривень, мы живем в однокомнатной квартире. Дети у меня разнополые, мальчику 14 лет, девочке- 9лет, живем по шесть квадратных метров на человека. Прошу Вас, дать нам материальную допомогу. Мы на грани вымирания, извините, что обращаюсь.”

Вот скажіть, будь ласка, як можна реагувати на це? Що це піар ходи? Влада! Це відповідь на те, яку ми маєм владу. І там сидить пан, і там є мер. Я думаю, що ми найдемо адресу, бо тут я не бачу, Соловйова, город Донецк. Це тут десь не далеко живе, прошу найти адресу.

Я, шановні друзі, хотів би говорячи про освіту, коли буде формуватися, на 2005 рік , 2005 – 2006 рік державне замовлення, не забудьте про оцих дітей. Це моє персональне доручення, голові адміністрації і обласному управлінню освіти.

Ми повинні забути цих дітей. Держава повинна собі засвоїти одне: якщо так трапилося, що в нас дитинка втратила батько і маму, що вона сирота, держава з першого дня повинна взяти цю дитинку за руку, провести в освіту, дати навчання, дати диплом, привести в середньо спеціальну школу, дати трудову освіту, дати диплом, дати робоче місце і дати соціальне житло. Тоді ми будемо говорити, що ми можемо чесно дивитися дітям-сиротам в очі. Нагадаю, що їх у нас 250 тисяч. Нагадаю. І тому я звертаюся, шановні друзі, ректори університетів, я звертаюся до представників податкової адміністрації, банків, підприємців: якщо мова йде про працевлаштування всіх випускників, шкіл-інтернатів області. Шановні мужики, я у вас прошу уваги , прошу уваги, не заводьте базар. Скучно, нецікаво будь ласка чотири двері там відкрито. На жаль, я не можу до вас персонально звернутися. Це ваші проблеми, друзі. Я хотів, щоб Ви їх вирішували.

Устали вже.

Всі діти, які закінчують школи-інтернати в цьому році, повинні бути взяти, під опіку, кому дорога в середню спеціальну, вищу спеціальну, кому дорога на робочі місця тих чи інших підприємств, друзі мої, я Вас прошу, дайте їм раду. Уявіть собі: дитина, якый 17 років, яку випихають зі школи-інтернату і кажуть: „Ти завтра сюди не приходь”. До кого їй звертатися, скажіть, будь ласка. Хіба це не проблема, хіба це не честь для місцевої влади, до кожної душі, взяти відповідальність за її долю. Я вимагаю це зробити.

Хотів би окремо сказати, про корупцію, хабарництво. Я звертаюся до представників прокуратури, судів, міліції. Служби безпеки. Друзі, я знаю, як вам важко, якщо ви працюєте чесно. Моя кожна клітина на вашій стороні, якщо ви працюєте чесно. Я все зроблю, щоб вас захистити. Я знаю, як важко особливо працювати вам у Донецькій області, але хочу до Вас звернутися ще з додатковими вимогами. Почну із тези, яка буде стосуватися влади: якщо ми маємо проблему с корупцією, хабарництвом треба виконати перший параграф: змінити владу, не іскушать. Людина, яка ворюга , яка бандюга, вона не повинна бути представником влади. Не іскушайте. Тому , коли ми говоримо, про ідеали майдану, ми говоримо про те , що люди там мерзли, стояли, хотіли там бачити одне, щоб у цій владі були чесні люди, а не жуліки. Коли ми говоримо про зміни, люди хотіли бачить перш за все зміни влади, щоб там змінилися обличчя. Коли сьогодні говорять, що ми не закінчили роботу по зміні керівників Міністерства внутрішніх справ, коли Юра при тобі ми спілкувалися з однією родиною, де знаменитий пан. Він є. Як його прізвище? Сліпонюк –керівник міського відділу міністерства внутрішніх справ, людина за якою нема довіри, людина , яка займалася протиправними речами. Сьогодні він начальник РОВД чи міського відділу міліції. Но як так, друзі ? Но як так, це може бути? Про яку зміну влади може йти мова? Як може йти мова про зміну влади, коли одна третина податківців та сама сидить? Жульнічали, зараз сидять керують тими процесами.

Я вимагаю, і даю останнє попереджання голові обласної адміністрації: якщо до 1 вересня по всіх відомствах, особливо відомствах контрольного характеру, не будуть завершені кадрові призначення, буде відповідати голова обласної адміністрації за таку політику. Мені соромно, із багатьох виступів на цій трибуни, слухать одне, що змін немає. Раз нє змінюється обличчя, ніколи не зміниться політика, і тому параграф номер 1 (звертаюсь до всіх голів міськвиконкомів) – змінена влада.

Питання друге. Якщо змінена влада, нам треба серйозно переглянути її функції. Бо там, де є надумана функція, чиновник може творити колосальні проблеми для бізнесу, для громади. Тому ми кажемо: друзі, всі регуляторні акти підлягають ревізії, їх одна тисяча триста. Це спеціальний указ. Усі постанови уряду (їх 150) підлягають ревізії. Це для того, щоб змінити функції, друзі. Коли ми говоримо про зміну функцій, ми говоримо про 350 постанов, до яких до вересня місяця повинні сформовані бути урядом зміни і доповнення.

Третя позиція в боротьбі з корупцією – це, власно, закон. Якщо не спрацьовує перша позиція, якщо не спрацьовує друга позиція, тоді залишається закон. Правоохоронець, який оберігає закон, і оберігає через закон права людини. Я звертаюсь до всіх суддів всіх рівнів і всіх судів: друзі, ви повинні нести ту колективну відповідальність, яка сьогодні сформована як недовіра до значної частини людей, які представляють різні суди різних рівнів. Нам треба сьогодні, як ніколи, говорити про чесних суддів, про чесних прокурорів, про міліціонера, якого не бояться, про службу безпеки, яка істинно може сформувати і захистити в регіоні державну безпеку.

Я можу, можу прочитать, можу не читать реляції, які тут мені написані. Я хотів би тільки нагадати правоохоронним органам ту домовленість, про яку ми говорили, коли ви відправлялись на роботу. Перше – тема номер один, на яку ви повинні звернути увагу – це боротьба з економічною злочинністю. Пройшло п’ять місяців. Яка боротьба з економічною злочинністю проведена в Донецькій області силами прокуратури, МВС, служби безпеки, податкової служби і таке інше? Я отримую доповіді від служби безпеки про те, що 5 млрд., із них 2,5 млрд. фактично вилучено із бюджету. По 5 млрд. проведені операції в 2004 році по незаконному отриманню компенсуючого ПДВ. Цим займається 250 структур. Показують схеми, по яких вони йдуть. Здається, вже у цьому році компенсація ПДВ направляється з Донецька 15-20 структур, на компенсацію попадають 30-40 структур, пройшовши кабінети центральної податкової служби, з яких откат йде знову в область.

Я, шановні друзі, від служби безпеки вимагаю вже не представлення схем, по яким йдуть ці операції, а ефективної боротьби з цим злом. Тому я нагадую: за вами, за Міністерством внутрішніх справ, прокуратурою відповідь на те, як успішно ви справляєтеся з економічною злочинністю в Донбасі. Поки що ваша робота є малоперспективною. Я можу зачитати те, що ви написали, але це мало кого заспокоє: „У сфері економіки в Донецькій області викрито майже 2 тис. злочинів (це тема економіки йде). 154 з них завдали збитків на 100 тис. грн. (до чого вони мені?) 37 – на суму, більше 1 млн. (ну, це ще можна говорити). Викрито 49 організованих угрупувань”. Ось це я читаю сводки міліції. У нас кожний день організоване угрупування викривається. Де вони потім діваються? Де вони діваються потім? Вже людей менше у нас, чим організованих злочинних формувань.

„Викрито 49 організованих злочинних угрупувань, з яких кожне друге – в сфері економіки”. Ну, я хочу, щоб глава адміністрації хоча би знав 20-30 цих керівників злочинних угрупувань, щоб глава адміністрації знав, які викриті за перше півріччя. В обличчя.

„Виявлено понад 600 злочинів за посадовими зловживаннями, у тому числі 131 – корупційних, у яких проходять 18 – керівники місцевих органів влади і управлінь різних рівнів. Збитки перевищують 700 млн. грн.”

Хороша сага, але моє питання: за 5 місяців скільки ви справ виграли в судах по цим донесенням? Скільки людей сидять в тюрмі за злочини? Чого у мене пустий матеріал? Чи треба виявити ці угрупування, а потім, через 4 роки, кінці у воду кинуть? Мене ця статистика не цікавить, друзі. Адже логіка правосуддя заключається в тому, що ті, хто переступив закон, через процедуру суду отримають оцінку, а суспільство вчиться на цьому, що немає вчинку, де би зло проходило. Кожен злочин карається. У нас немає невідворотності, друзі. Тому я прошу більше не подавать мені таких донесень. Я їх читати не буду. Мене це не цікавить: скільки потенційно ви вскрили тих, чи тих. Мене цікавить: скільки ви, провівши слідство, передавши в прокуратуру разом із доблесною українською прокуратурою виграли у цих жуликів.

Отут і мова йде про Пшонку. Хлопцю ще, мабуть, 27, чи кажуть 28 років немає, а вже підполковник. Зараз ми одного генерала шукаємо, який там за три місяці пройшов, здається, від майора, від капітана, від майора пройшов до генерала. І отримав Указ Президента, що він генерал. А потім окажеться, що він безграмотний, що нічого не закінчував.

Знаєте, коли мені, учора ми проводили засідання з податковою, то там до розгляду дійшло ще одне питання: скільки звання за останній рік отримали податківці. Податкова міліція мається на увазі. Я прошу спеціально зробити дослідження по Донецькій області серед податкової міліції. Скільки ми генералів, полковників наплодили за минулий рік? Особливо мене цікавлять рішення, які прийняті достроково.

Окремим словом, шановні друзі, хотів би підняти тему, яка вже стосувалась виступів, які велися. Це проблема неякісних послуг житлово-комунальної сфери і відсутність якісної питної води. Я хотів це питання пов’язати з реформою, яку ми розпочинаємо з вересня місяця, яку ми називаємо комунальною. Хотів би сказати декілька тез для висновків.

Комунальна система – це єдина система, де працює до сьогоднішнього дня по 5-7 послугах пільгові ціни, починаючи з теплої води, води, опалення, газ, електроенергія, квадратний метр. Так ось, я хочу сказати, що кожна країна, яка проводить істинну соціальну політику, стала на єдиний путь в проведенні комунальної політики. Всі ціни, які стосуються тих, чи інших послуг, повинні бути лібералізованими. Тоді ми дамо відповідь, як утримувати канали, очисні споруди, як воду брати і так далее, і так далее.

Друга позиція. Якщо ви подивитесь скільки 15% найбідніших людей споживають газу, або навіть тепла, і скільки споживають 15% найбагатших людей області, то ви легко прийдете до висновку, що та політика комунальної системи, яка є сьогодні, це є фінансування багатих людей. Це фінансування по заниженому тарифу води родин, у яких по 150-200 м2 житло. Дешева електроенергія – це не електроенергія, яка іде в однокімнатну квартиру (те, що ми записку читали), а дешева електроенергія іде в квартири, які на двох рівнях, у яких 350 м2 і лампочок на кожному кроці, енергетичне обладнання в десятки-сотні разів більше, ніж у будь-якої середньої престижної родини. Води, електроенергії, газу, тепла більше споживає багата родина, ніж бідна. Тоді виникає питання: чому місцева влада проводе політику в підтримку багатих сімей, а не бідних? Є спосіб один тільки, друзі, – з 1 вересня налагодити абсолютно чітку систему обліку родин, які потребують соціальної допомоги. Ви повинні знати, де знаходиться бідна родина. Нашої ідеології підняття заробітної плати, соціальних різних допомог, пенсій як раз і доводилось до того, що давайте ми суспільству дамо соціальні виплати високі, виведемо їх за порог бідності. Кого б ми не вивели за порог бідності, даємо пряму адресну фінансову допомогу. Багатший повинен допомагати біднішому. Сильніший повинен допомагати слабшому. Це біблія, це мораль, це, кінець кінцем, стосунки нормальних людей.

Коли мені говорять про те, що у сфері розрахунків за питну воду 3,5 млн. боргу, і те, що трапилося в Мелітополі навесні, те може трапитись і з Донецьком. Тому, якщо ми берем питну воду і не оплачуєм за послуги – рано чи пізно ця машина зупиниться. Переконаний, що це одна із ключових проблем, яка стосується комунального забезпечення. Тому та тема, яка стосується питної води, я хотів би виділити в окрему програму, попросити і Міністра екології, і голову обласної адміністрації залучити сюди ті сторони, які можуть бути найкориснішими, ряд інститутів, і давайте ми сформулюємо в найближчі 90 днів основи цієї програми. Це програма регіональна, але я хотів би, щоб і центр мав своє відношення до реалізації цієї проблеми. Чи то фінансово, чи то іншим способом. Прошу це прийняти як моє доручення.

По дітях-сиротах, шановні друзі, я вже говорив. Прошу переглянути всю процедуру усиновлення. Переглянути відповідність кадрів, які займаються цим питанням. Люди повинні бути з добрим серцем і хорошою душею. Хороші мами, хороші тата там повинні буть, а не люди, які можуть спекулювати на цих речах.

Переконаний, шановні друзі, що всі наші програми, про які я говорив перед цим, можуть триматися тільки на двох китах регіону. Це вугілля і металургійна галузь. Трапилося, що за останні роки вугільна і металургійна галузь це стало найбільш квалою системою економіки, яка працює на збагачення невеликого кола людей, які пов’язані з владою, які пов’язані з політичними і іншими силами. В самій галузі багато років йшла чи непослідовна, чи не успадкована програма модернізації. І тому я хотів би висловитися і зробити ряд чітких заяв про відношення мого уряду до цієї галузі.

Позиція перша. Якщо ми враховуєм особливості енергетичної забезпеченості України, якщо ми доприрахуємо те, що відбувається сьогодні на ринку паливних продуктів, всі ми повинні засвоїти, що з кожним днем енергетичне паливо буде дорожчати: чи то мова йде про нафту, чи то мова йде про газ. І високий рівень енергозабезпечення – це повинна бути та паралельна політика, яка повинна бути проводитися в комунальному господарстві, в місті, території. Одну репліку хочу сказати, що ми споживаємо у 4 рази більше енергетичних продуктів на одиницю валового продукту, чим наші сусіди – країни Європи.

Ріст енергоресурсів перед нами став у дилему: або ми звертаємо виробництво, бо воно у нас неконкурентно, або ми ведем ту власну енергетичну політику, яка може забезпечити конкуренцію.

За 5 місяців ми розробили багато підвалин нової енергетичної політики, яка базується на тому, що Україна повинна перш за все контролювати свій паливний баланс. Ми повинні мати такі інструменти, такі механізми її формування і наповнення, які б переважно залежали від рішень національної влади, а не когось, чи коньюктурного ринку. І тому зараз ми дуже активно зайнялись видобудуванням власної нафти і газу. Я запрошую, колеги, інвестори, які сидять у цьому залі, до співпраці з владою у цьому питанні.

Я поставив під особистий персональний контроль всю процедуру відводу ..... Чорного, Азовського моря тим бізнесовим структурам, які хочуть там займатися. Вони проходять конкурс, публічний конкурс, але я поставив завдання: напротязі 30 днів ви повинні організовувати конкурс, подавати документи. То есть конкурсант і процедура підготовки до його можуть йти, звичайно, більше, але проведення конкурсу напротязі 30 днів. Структури, які бажають працювати у цьому напрямку, повинні отримувати добро від регіону.

Надіюся, що в найближчі декілька півтора місяці ви побачите вишки у Чорному морі, Азовському морі. У нас є хороша розвідка по запасам нафти і газу в регіоні, Донецькій області. Є хороші доповідні інформації, матеріали розвідки. Одне тільки прохання, яке, пам’ятаєте, один з інститутів Донецька, який мені передав ці матеріали, каже: ”Я тільки хочу, щоб це не жулікам попало. Я хочу, щоб чесним людям, які хочуть працювати на Україну. Я хочу передати дані, які дають можливість формувати політику енергетичну регіону і України.”

Ми повинні розуміти, що один із унікальних ..... запасів, яке нам дає біля 150 років формувати ...... частину нашого балансу – це є вугілля. Звичайно, не в тому способі, не у тій формі використання, які ми сьогодні маємо. Але те, що це є унікальне багатство – це є факт, друзі. І кожний рік нас буде заставляти все уважніше до цього ресурсу відноситись. І до цієї галузі. Тому сьогодні я вам хочу сказати, що розвиток вугільної галузі є стратегічним пріоритетом мого уряду.(Оплески)

Щоб ви не відчували, що до вас не доходять там руки, що ви поза увагою, друзі. Я виношу вам глибоке своє переконання і переконання свого уряду – це є та тема, якою треба займатися на державному рівні. Тому ми повинні сформувати сьогодні інститут і дати йому такий би статус, який би запропонував комплексне вирішення того, що сьогодні відбулося у вугільній системі. Я не кажу, що немає людей, які можуть прийняти цей виклик і сказати, що робити з вугільною галуззю, щоб вона розвивалася. Переконаний, що в цьому залі сидить немало таких людей, які знають як це робити. Але для того, щоб це було зроблено, нам треба пройтися по всій технології, починаючи від розвідки, підтримання і розвідки лави, державної цінової політики на вугілля, політики ринку. Ну, чому на тому ринку, яка у нас сьогодні ціна на вугілля? Хто небудь підніміть і скажіть руку. Та все залежить від того, до якої шахти ти звертаєшся. Ну, де таке в світі є, друзі?

Фінансова підтримка, фіскальна підтримка, мотивації до ефективних виробництв не дойти. Нам треба змінити систему управління, систему управління галузі, яка сьогодні привела, надіюся, що тут Юхим Леонідович сидить, тут сидять, думаю, що багато керівників шахт, ну, скажіть, будь ласка, ну, як шахта може працювати, коли в неї немає рахунку? (Оплески) Коли вона не знає, ну, рахунок це не для того, щоб там отстегивать, мова йде про те, що рахунок для того, щоб знати собі вартість. Якщо ти видобуваєш вугілля тільки через систему єдиного обліку, систему рахунку, ти можеш вийти на калькуляцію: скільки коштує твоє вугілля, ти виграєш чи програєш. Якщо програєш, то що треба там міняти, щоб вести цю конкуренцію. Ну, абсолютно правильно стоїть запитання, друзі: ну, як так трапилось, що сьогодні директор шахти не може сказати по чом його вугілля, що треба робити для мобілізації, для скорочення тих чи інших затрат. Якщо він не хазяїн, якщо з нього зробили фігуру, до якої тільки там закачують частину бюджетних коштів чи передають натуру у вигляді якогось обладнання. Що ми від нього вимагаєм, скажіть, будь ласка? Якою ефективною є професійна робота?

Половину зробили корпоративною системою управління, половину забули, десь почули акціювання. Потім все взяли і віддали в ДАК „Вугілля”. Що таке ДАК „Вугілля”? Це таке, начебто, державне формування напочатку, але втрутитися в його кадрову політику, майнову політику, фінансову уже після того, як воно родилося – уже ніхто не влізе. І те, що накопичувалось роками як майно, як обладнання, сьогодні може буть за розчерком двох підписів передано будь-куди. Це майно по статусу є державним. Потім ще пішла модернізація. Для того, щоб не ганяти кошти, давайте взагалі при Міністерстві фінансів, майже, сформуємо ще одну структуру. Та там вже заліки будемо робить, щоб ті гроші як не доходили до шахт, так і не доходять. Це, друзі, речі, які ми не можемо пропускати. На них ми повинні реагувати і нам треба сконцентрувати фахівців, людей, які знають в оцій галузі, як її розвинути, посадити за стіл і дати вичерпні пропозиції як в рамках державної політики, так і в рамках корпоративної політики.

Сьогодні, я переконаний, потрібно ліквідувати всі схеми, які виснажують вугільну галузь, позбавляють її більшості прибуткових ланок, вимивають гроші із кишень шахтарів. Ці схеми збираються на ланцюжок махінацій з державним майном. Першим кроком в таких схемах було масове банкрутство підприємств, в першу чергу, збагачувальних фабрик та шахт. Тут є влада, тут є служба безпеки, тут є непогана команда прокуратури. Друзі, це я читаю для вас.

Наступне – необгрунтована передача підприємств та частин цілісних технологічних комплексів в оренду комерційним структурам, які порушують угоду, ігнорують і дуже часто, навіть, не сплачують орендну плату. Як результат – потужній вторинний ринок вугілля та ціла мережа тіньових потоків неякісної вугільної продукції. Непрозорі механізми бюджетного фінансування, відсутність контролю за цінами та обладнанням породили нецільове використання коштів і протекціонізм в цієї галузі.

З наказом Мінпаливенерго у лютому 2002 року було організовано проведення тендерів і закупівля обладнання, матеріалів і послуг за бюджетні кошти. Це право було делеговано, безпосередньо, підприємствам з видобутку вугілля. Отим директорам шахт, про яких ми говорили. Тендери проводились формально, у торгах брав участь один монополіст, часто „Укрвуглемаш”, або подставні фірми. При цьому відбувалося необгрунтоване зростання цін. Вугільний комбайн в Україні вже дорожчий, ніж комбайн „Simens”. Махінації, які творилися навколо так званих тендерів, вимивали ті дорогі бюджетні кошти, які з такими трудами щорічно формуються в бюджеті країни.

Друге джерело з вимивання бюджетних коштів – ви могли закуповувати обладнання лише

комплектно з матеріалами. Посередником у таких схемах часто виступала компанія „Укрвуглемаш”. ...... конвеєри він реалізував в 1,5 рази більше, ніж завод-виробник. Сьогодні про це вже говорилось.

300-метровий конвеєр типу СПЦ-326 має відпускну ціну близько 6 млн. „Укрвуглемаш” відпускав за 9 млн.

Із залу.

..............

ЮЩЕНКО В.А.

Я не почув. Голосніше кажіть.

Із залу.

..............

ЮЩЕНКО В.А.

Уважаемый господин, я 5-ый месяц – Президент этой страны. Я вам это первый раз читаю. Извините. Я первый раз читаю эту вам цифру, потому что это цифра, которая работает, я думаю, что не один месяц. Давайте зараз до справи дойду. Порівняно з 2000 роком ми тратимо бюджетних коштів на обладнання однієї лави зросли в 5 разів і досягли 25 млн. грн. Юхим Леонідович, це правильні цифри чи ні?

ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ Ю.Л.

Мало.

ЮЩЕНКО В.А.

Мало навіть 25 млн.? Ось скажіть, будь ласка, про які робочі місця, про якого шахтаря йде думка, коли йде вот такого типу політика? Оцей чоловік, який представляє „Укрвуглемаш”, він сидить у цьому залі? Ви його терпите, ви його носите на вилах чи він є громадянином вашого міста доблісний там, очевидно в орденах ходе? Хто він є такий?

Із залу.

........ну, что мы можем сделать? Банда жуликов, но мы не уполномочены их убрать.

ЮЩЕНКО В.А.

Я вас прошу. Я вас прошу. Ви підняли аркуш паперу, наберіть, будь ласка, на тому аркуші паперу 3-4 позиції по этой банде жуликов, кого надо убрать, и я эту табличку заполню сразу.

(Оплески)

Із залу.

........

ЮЩЕНКО В.А.

Хорошо. Я в цю суботу не буду, бо я буду на Говерлі, але на слідуючу суботу я вас, хорошо, вот на следующий раз давайте и принесите мне.

Із залу.

Обязательно.

ЮЩЕНКО В.А.

Хорошо. По всем. 5 позиций – 5 позиций. Я, шановні друзі, хочу сказати одне: в оцьому залі сидять ті люди, які приймають рішення по колу всіх цих питань. Отут, очевидно, сидить у залі людина, яка представляє Антимонопольний комітет. Чи є цей чоловік, чи немає? Якщо ми говоримо про монополіста, який є в області, до якого треба дійти, чи невже цієї структури в області немає? Переконаний, що вона є. Чому вона не працює?

Програму уряду „Назустріч шахтарям”, я, шановні друзі, буду формувати у такому руслі, що кожна справа, про яку ми зараз говоримо, була взята на контроль і виконана. Я не буду йти дорогою, щоб ми потакали тим речам, які є неефективні і не мають ніякого відношення до розвитку цієї галузі.

Хотів би ще одну річ навести, як приклад. Після наказу Мінпаливенерго реорганізувати компанію „Укрвуглерекструктуризація” для більш ефективного використання коштів, її розділили на три частини, на три самостійні компанії і додатково створили ще одну. Сьогодні цією темою займаються чотири структури. Сьогодні сидить тут ця влада, друзі, від якої залежать ці зміни.

Я зараз начитую матеріал, потім я висловлюсь, які комплексні міри треба зробити по цій справі.

Сьогодні темпи виробничої потужності скорочуються швидше, ніж темпи закриття шахт. І це стало проблемою галузі. Перед нами стоїть не просте, шановні друзі, завдання розірвати коло оцих всіх проблем, коло зловживань у вугільній галузі, і почати віддавати гроші тим, хто їх реально заробляє. Деякі кроки в цьому порядку зроблені: піднята заробітна плата шахтарів в першому півріччі 2005 року.

По тим питанням, по тим підприємствах, де ще існує заборгованість по заробітній платі, я звертаюсь персонально до кожного директора шахти: через 30 днів ви повинні подати плани реструктуризації боргів, і на колегії Міністерства, якщо ви входите в категорію хронічних неплатників заробітної плати шахтарям, ви повинні бути усунені з роботи, як люди, які не виконують свого контракту.

Тема соціального захисту тих людей, які спускаються в шахту, я виділяю її, як тему номер один. Ми будемо економічні питання обговорювать. Ми будемо обговорювати інвестиції, ми будемо обговорювати там всі технологічні процеси, але давайте почнемо з людини. Якщо у нас людина ця буде поза увагою, якщо вона не розуміє той захист, який творить держава чи система – вся решта їй байдужа. Вона не буде говорити про тони, про шахти, про інші речі. Тому давайте домовляємось, теза номер один – питання соціального захисту, безпека їх праці – ми виділяємо їх в параграф номер один в цьому питанні.

Далі. Я переконаний, що вихід з кризової ситуації ми можемо знайти у створенні і проведенні, верніше, великих структурних змін цієї галузі. Переконаний, що в основу цих змін повинно стати Міністерство вугільної промисловості, яке треба буде утворити як новоутворене. Хотів би вам зачитати ту частину указу, яка буде у найближчі дні, можливо, завтра, можливо, сьогодні я її підпишу після деяких правок, які прозвучали сьогодні з цих трибун.

„п.1. Реорганізувати Міністерство палива та енергетики України в Міністерство палива та енергетики України і Міністерство вугільної промисловості України. (Оплески)

п.2. Постановити, що Міністерство вугільної промисловості України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній промисловості.”

Далі. Кабінету Міністрів зробити всі кроки для того, щоб це Міністерство почало негайно працювати в нормальному режимі. Що стосується діяльності Міністерства, тут я хотів би зробити окремий відступ і сказати: шановні друзі, основним завданням Міністерства є написання тієї дорожньої карти, плану дій, які треба зробити вже у 2005 році в вугільній галузі. Ми збиралися у мене, ну, достатньо широким колом людей, які мають відношення до вугільної галузі. Ми домовилися про те, що для того, щоб вирішити проблеми галузі, спочатку треба дати статус галузі, щоб вона себе не відчувала на задворках. Це позиція перша.

Позиція друга – зробити план дій на 2005-2006 роки, які б формували основні приорітети цієї галузі, які б забезпечили нормальне ціноутворення, організацію ринку вугілля, чесний, прозорий і змотивований розподіл державних фінансових ресурсів, модернізацію, політику розвитку, залучення інвестицій. Міністерство повинно зробити ту роботу, яку зробили поляки, яку зробили росіяни. Зверніть увагу, яку зробили роботу росіяни. Зверніть увагу, яку реформу зробили росіяни за останні три роки. Чотири роки назад ми ще дивилися по каналах новин, як бастує то Воркута, то якісь інші регіони. Сьогодні, починаючи від Воркути, закінчуючи всіма відкритими басейнами на півдні, вугільними Росії, страйків немає, інвестиції виросли в чотири рази, економіка піднімається. Ясні, прості, логічні пункти були заведені у вирішенні цих питань. В тому числі і питання власності були підняті, і питання оренди. Давайте не боятися цього. Давайте віддавати те, що може приносити кошти, щоб воно ефективно працювало, щоб воно було в тих руках, які можуть множити це. Шахти, яким потрібна державна пітдтримка, давайте ми їх виділимо, що це шахти, яким треба державна підтримка. Шахти, які закриваються, їх ми повинні закрити і говорити чесно людям: друзі, економічна смерть шахти це не є ніякою соціальною проблемою для шахтаря чи для людей, які працюють на шахті. Кожна людина, кожна людина, яка звільняється з цієї роботи, повинна по державному плану бути виділена у програму соціальної підтримки: створення нового робочого місця, створення, там, інших альтернатив. І для цього існують програми створення зайнятості і багато інших форм допомоги людям.

Я хотів би сказати, що завдання, як раз, цього органу – за 1 рік не просто представити, а провести глобальну реформу галузі, реформувавши всі її сторони. Підкреслюю, починаючи від структури управління, закінчуючи цю проблему власності, розвитку, інвестицій і таке інше. У мене запитання: чому у нас сьогодні немає жодного іностранного інвестора в шахті? Чому так з такими трудами до шахти може дойти вітчизняний інвестор? Будь ласка, у цьому залі сидять шахтарі і металурги. Ви ж один одному потрібні, ви ж один без одного не можете обійтися. Подивіться, який навколо світ складний конкурентний. Ми повинні знайти взаємопорозуміння, у тому числі, у наших економічних стосунках. І тому я переконаний, зі створенням нового Міністерства вугільної промисловості ми отримаємо інтелектуальний центр реформування галузі. Дай бог, щоб найближчий рік ми отримали і програму, і серйозну реорганізацію, яку треба зробити у цій галузі.

Ми зробили протокол. По тому протоколу, там 2-3 десятки пунктів, які треба врахувати для модернізації змін, у тому числі на ринку: на ринку вугілля, на ринку обладнання і таке інше.

Міністерство вугільної промисловості, є і Департаменти, повинні цей протокол взяти, як перший документ в реалізації своєї роботи. Юхиме Леонідовичу, це той документ, який ми у Секретаріаті Президента розглядали з шахтарями, розглядали з представниками галузі, Міністерства. Чому я це поклав у першу канву? Створюється Міністерство, я просив би після 15 днів, після того, як буде створено апарат, ми збираємо зустріч у Міністерстві, збираємося у тому же колі і опрацьовуємо логіку, план дій на 2005-2006 роки. Треба спішити в одному: канву галузевої політики, її стосунки з бюджетом. Бо це питання, яке до 15 вересня повинно бути покладено на папері. Повинно бути враховано в плані економічного розвитку і бюджету країни. Тому треба спішити, треба бути надзвичайно оперативними у цьому питанні.

І знову я повертаюся. Нам треба проінвентаризувати показники роботи всіх підприємств. Це біля, здається, 167 шахт. Всі причини утворення заборгованості, фіктивного банкрутства, підвищення якості керівництва підприємств цієї галузі. Я планую, що за 30 днів ця робота буде зроблена.

З метою установлення реальних цін на вугільну продукцію та комплексного економічного захисту державних підприємств, необхідно запровадити прозору систему продажу вугілля на конкурсних для покупців засадах. Про це ми говорили, коли ми формували доручення в рамках цього протоколу. На це я відвожу термін до 1 жовтня. Доручаю детально переорганізувати порядок надання та проходження бюджетних коштів на всіх етапах руху та розробити ефективну ситему контролю за їх цільовим використанням. Голова Національного банку готовий узяти на себе схему доведення до кожної шахти адресну через свою електронну систему цих платежів, минуючи всі інші проблеми, які пов’язані з перерахунком коштів.

Треба переглянути обгрунтованість встановлення нових тарифів по залізній дорозі, те, що сьогодні звучало. (Оплески) Якщо ця тема находить и накладає серйозну проблему на економіку в вугільній галузі, я звернуся до уряду, я звернуся до Міністра транспорту, щоб ми могли продумати і відрегулювати цю позицію. При умові, що у нас будуть чесні аргументи, друзі.

Металургам, ну, ми переговоримо. Бо дехто каже, що металурги і так жирують. Зараз Володимир Семенович встане і скаже, що цього не можна робить. Значить, друзі, тарифи, я одне обіцяю, тарифи, я дам доручення Кабінету Міністрів, Прем’єр-міністру особисто. Я пам’ятаю, як ми вели дискусію навколо тарифів, як вони аргументували, що наші тарифи нижчі белоруських, молдовських, російських, ми маємо найменьші тарифи. Але це не говорить про те, що ми не можемо мати власну тарифну політику, якщо стосується мова тих чи інших галузей. Пішли далі. Це б я просив би зробити в найближчі 15 днів. Дати таке доручення і отримати від Кабінету Міністрів, Міністерства транспорту таку відповідь. За 30 днів я прошу плани реструктуризації простроченої заробітної плати по Міністерству ............. розробити.

Відповідним центральним органам запровадити державний контроль за ціноутворенням на обладнання, матеріали та послуги для потреб вугільної галузі з боку монопольних структур. Прошу завтра присвятіть нараду тому, щоб Антимонопольний комітет Донецької області показав зуби. Якщо він дрожить на колінах, він повинен розпочати з завтрашнього числа нову антимонопольну політику, мета якої захистити від монопольного впливу шахтарів, вугледобуваючі підприємства і галузь в цілому. Переглянути, я просив би 30 днів відвести для того, щоб ви виробили власну регіональну антимонопольну політику. Є всі важелі, друзі. Якщо монопольно встановлюється ціна на комбайн, як поступати з таким комбайном? Якщо є „Укрвуглемаш” – монопольне підприємство – є всі підстави, якщо туди не будуть втручатися дядьки з Києва або місцеві крутелики, як навести порядок на цьому підприємстві за декілька тижнів (незалежно від того, чи воно приватне, чи не приватне)? Воно повинно працювати по національних законах. Я це хочу підкреслити, що якраз регіональна влада повинна вжити всі важелі, всі механізми для того, щоб це підприємство работало чинно у цьому ринку і не спекулювало.

Завод „Свет шахтера” и другие монопольні виробники. Я просив би, щоб це все було включено, як ефективна антимонопольна політика. Якщо треба підняти питання на інших територіях чи в цілому по Міністерстві, ви скажіть мені, що треба зробити. Я готовий це зробити.

Те ж саме, шановні друзі, стосується другого нашого кита – вугільної галузі, тобто металургії. У поточному році спостерігається уповільнення темпів росту. Володимир Семенович про це говорив. Це пояснюється із зниженням попиту на відповідних ринках. Я переконаний, шановні друзі, металурги повинні проводити ефективну політику у данній галузі. Не треба бути пророками, друзі, якщо ми чекаємо, що в Китаї вводяться два металургійні комбінати чи Індія вводе слідуючий, третій, металургійний комбінат, що в нас пійде обвал на цьому ринку. Не треба нікого попереджувати. Ви спеціалісти цього ринку, друзі. Ви повинні соломку підстилати уже багато років перед цим. А це можна зробити тільки шляхом одним – модернізацією. Ви повинні шукати ті ніші в ринку, які не захвачують той завод, який вводиться в дію, китайський чи то індійський. Ви повинні бути більш гібкішими, ніж вони. Тому що ви в цьому ринку вже пуд солі з’їли, ви знаєте, як він формується, ви формуєте основу українських експортних позицій, до вас підведені всі тарифні процедури. Можна піти по багатьох речах у державній політиці підтримки, але майте на увазі – виграти бій на ринку – це виключне право і задача виробника. І коли ми сьогодні говоримо, що ми програємо. Но мы предупреждали. Друзі, та це не годиться! Ви сильні, ви повинні вигравати. У вас були часи, накопичення коштів, унікальна коньюктура цін, де формуються запаси мудрим керівництвом на багато років. Такі закони ринку, друзі. Не завжди ціна на нафту, чи ціна на вугілля, чи ціна на метал є такою, як ми хочемо. Не завжди. І тому існує спеціальна конкурентна політика. І коли ми сьогодні говоримо, що неблагородні метали і вироби складають у нас 80 % нашого експорту з області і по багатьох із цих позицій тільки та чи інша сторона ринку почне робити інвестиції, нові модернізації, багато з наших позицій починають девалюватися. Це говорить, шановні друзі, лише про одне: кошти, які ми заробляємо, можна не тільки споживати, але вкладати і захищати себе інвестиційно.

Очікується зниження обсягу експорту на 1,7. Серед основних причин – зниження попиту на металургію. 70-80 зменшився обсяг експорту до Китаю. Погіршення цінової коньюктури, зниження експортних цін на чавун – 16, заготовку, арматуру – на 8 і катанку – на 9.

Першим виходом, шановні друзі, із кризи, я підкреслюю, повинна бути ваша інвестиційна політика. Ви повинні накоплювати жирок, ви повинні прогнозувати гірші періоди і бути готові до еластичності цього ринку. І тому, якщо питання стосується державної політики, що держава повинна зробити, щоб мобілізувати інвестиції до вас? Я готовий це виписати разом із вами в окрему спеціальну програму галузі. Ми можемо її назвати як окремий план дій, тому що ця галузь, як правило, приватна, де приватні власники повинні мишей ловити на ринку, учитися відстоювати свої інтереси, воювати, модернізуватися. Але, якщо туди потрібна державна підтримка у частині тих чи інших мотивацій (тарифних, транзитних, митних і других речей), якщо це стосується чесних правил гри, я є вашим партнером, я готовий сідать за стіл і робити ці зміни.

Хотів би сказати про те, що ми повинні зрозуміти: формування зовнішнього ринку споживання і формування внутрішнього ринку споживання – це повинно стати окремою політикою галузі.

Я хочу навести приклади, друзі. Коли ми говоримо про зовнішній ринок, я переведу трошки його у площину політики. Ви, очевидно, знаєте таке ключове правило ринкової економіки – не головне, як виробити, головне – як продати, як найти ринок, де можна збути.

Подивиться, будь ласка, сьогодні по зовнішних ринках. По відношенню до України скільки ведеться переслідувань? У Росії 7 антидемпінгових процесів. Де прокат? Де труби? Де катанка? Де труби малого діаметру, крахмал, патока, карамель, цукор? Підеш у Латинську Америку – нам вже добрива туди не можна возить, нам туди вже не можна хімпродукцію возить. Підеш у Евросоюз – нам туди не можна возить вироби з текстиля, текстиль. Чому? Країна, яка не має статусу ринкової економіки.

Ми говоримо про зовнішній ринок свій? Зовнішній ринок треба вчитися моделювати. Вчитися моделювати – це значить підключитися під тими правилами гри, під якими нас переслідують кругом.

Що таке антидемпінгові справи, які ведуться сьогодні по Україні? Це щорічна втрата приблизно 8 млрд. доларів зовнішнього ринку або 1,9 % внутрішнього валового продукту. Так оцінюють фахівці. Так, друзі, чого ж ми тоді, коли доходе питання в парламенті голосування по цих 14 Законів про СОТ, ми чуємо повчання комуністів: та там процедура якась порушена. Яка процедура порушена? Яка, друзі? Тут же сидять народні депутати, ті, які двигають ринок, які представляють цей регіон. Чого ж ми так голосуємо? Подивиться на це голосування. Подивиться на це голосування! Це голосування тих людей, які відстоюють металургійний ринок України? Ні. Ні, Юхиме Леонідовичу, ви – „за”. Ну, я ж на Вас і не дивлюся зараз. Я дивлюся ... на Раю так трохи дивлюся, але боюся, щоб вона не образилась.

Друзі, це ж мова йде про те, як металургам, шахтарям нашим дати роботу на зовнішньому ринку. Ну, чому поляки це проводять за 3 ночі? Тому що це вигідно поляку, це вигідно Польщі. Чому поляки за 1,5 роки 350 законів по спеціальному режиму провели? Де сказали: хлопці, якщо це питання стосується СОТу, якщо це питання стосується Європейського Союзу – у нас спрощена процедура – всі, хто стоїть під різними знаменами, об’єднуються під знаменом Польщі і голосують в підтримку. Бо це вигідно полякам. Ми зараз говоримо про 8 млрд., які ж не валяються, друзі. Нам треба перескочити митні бар’єри, нам треба виграти будь-яку правову справу, яка ведеться проти наших підприємців.

Ну, скажіть, будь ласка (я б дуже хотів, щоб мене не показували зараз по телебаченню), ну, скажіть, будь ласка, як ми можемо виграти у Росії справу по антидемпінгових переслідуваннях металургійної продукції, коли нам говорять, що ви 4 млрд. кожний рік кладете в вугільну галузь і субсидуєте вугільну галузь? Ви демпінгуєте вугільні ціни, значить, ви демпінгуєте продукцію металургії. Раз ви демпінгуєте, вам не місце у конкурентному ринку. Це ж легко доказується, друзі. Ну чому ми такі непонятливі, коли мова йде про те, що ці закони потрібні для половини залу, який представляє вугільщиків і металургів? Стоїмо, боронимо трибуну, пишемо, що СОТ – це страхіття для України. Друзі, тоді не треба нічого продавати на зовні. Тоді давайте це вугілля, цей метал будемо споживати тут. І ми програли. Ми програли цей епізод. Ми його догонимо восени. Я думаю, що нічого страшного не відбулося. У вересні місяці ми сядемо ще один раз, один одному у вічі подивимося і знайдемо сили це перебороти. Але, знаєте, як говорив наш любий філософ Сковорода: „Немає більшої втрати в світі, ніж втрата часу”. Ми просто втратили, там, скільки? 3 місяці чи 4 місяці. Ну, подумаєш!

І тому, шановні друзі, я вас закликаю всіх бути солідарними, коли мова йде про організацію зовнішнього ринку. Ми повинні там бути бійцями. Коли ми говоримо про те, що ті пакети СОТ передбачають підвищення внутрішніх бар’єрів, не набагато, на 0,1, так мені дивно слухати, коли 2 роки назад „ножки Буша” (чи як вони називаються?), „стегенця Буша” по нульовій митній ставці завозили. Ніхто слова не сказав. Так можна. Підвищуємо ставку від 0,17 до 40 – не голосує парламент. В 3,5 рази підвищуємо ставку – не голосує парламент. Ну, чи не дивна ця нація? Конституцію можна змінити, не читаючи, не голосуючи постатейно. Просто взяти так в охапку – хто „за”? А ті, хто не „за” – виставили шнурочки отак і попробуй не „за”! Будеш завтра в тюрмі! (Оплески) І нормальна демократія була. Нормальна. Коли ми приходимо і кажемо: друзі, я ж ні на кого не тисну, я кажу, що просто це інтереси країни, за них треба голосувати. Я повинен переносити, для мене не принизи були появитися у парламенті, я буду туди 200 разів ходити. Хотілося, щоб толк був від тих ходінь, щоб ми не в пусту тратили час.

Тепер мова йде про те, що може підняти металургію, вугільну промисловість? Подивиться на приклад Туреччини, поляків, Балтії. Як тільки наводилися елементарні правила гри на ринку, як тільки нація почала конкурентно вигравати – вона починала з могутнього будівництва внутрішнього індустріального, житлового, комунального, соціального. То есть все будувалося. Вся Туреччина в кранах стоїть. Нація фінансує сама себе. Бюджет, будівнича сфера утворили, по суті, сектор самопомочі: вони замовляють те, що виробляють металурги і те, що виробляють шахтарі для того, щоб будувати. Більш унікального споживача немає на ринку. Давайте розглянемо цей проект.

Ми поставили за мету з 1 вересня в Україні провести реформу комунальну і будівельну. В чому заключається будівельна реформа? Почнемо з простого. Я повторюю це запитання другий раз: є у цьому залі людина, яка відповість, як у місті Донецьку можна отримати земельну ділянку для будівництва, наприклад, готелю чи торгового центру чи автоплощадки чи автогаража?

Із залу.

..............

ЮЩЕНКО В.А.

У Києві те ж саме, в Сумах те ж саме. Друзі, друзі, мова ж не про те. Ви ж пойміть, я ж не ображаю конкретно когось. Я вас закликаю просто стать і бути моїм партнером для того, щоб це змінити. Бо коли ми говоримо про інвестиції, вот у мене перед очима стоїть Туреччина у кранах. На гелікоптері ми з Прем’єр-міністром літаєм і він говорить: ось це проект один, це проект другий, це проект третій. Стоїмо з Нозарбаєвим там на вишке телевізійній, здається, він показує: оце отут буде те, отам буде поле, там іподром буде – пустеля, одна пустеля, а він розказує, що буде через 3-4 роки на кожному клаптику. Тому що, шановні друзі, весь світ працює по дуже простій схемі: у кожного міста є план розвитку, генеральний план забудови, де треба житло, де треба торгові точки, комунальні точки, де треба іподром, де треба цирк і так далее.

І тому, давайте ми 1 вересня почнемо з одного: з ваших обіцянок (я прошу, я прошу проконтролювати), почнемо з того, що з 1 вересня у 27 містах обласного підпорядкування і 17 районах починається проект, в суті якого є експеримент, який передбачає, що місцеві органи влади відводять своїм рішенням земельні ділянки під будівництво (житлове, комунальне, промислове) – те, що ви хочете побачити відповідно до генерального плану. Ви відводите земельну ділянку, потім, відповідно до підготовки час, проводите конкурс на проведення житлового будівництва в тому районі, в тому районі, в тому. Хто виграє публічний конкурс перед камерами телебачення, той є інвестором на ту ділянку. Прошу зрозуміти особливості: якщо ви хочете сьогодні отримати земельну ділянку будь-де, у тому числі у Донецьку, вам треба пройти 34 рішення для отримання земельної ділянки. Коли ви їдете в Турцію з аеропорту до столиці, зліва і зправа стоять таблички, що рішенням місцевого органу ця земельна ділянка відведена під будівництво офісу, телефон номер такий-то, подавайте документи на конкурс. Влада повинна пройти всю дорогу по виведенню і представленню земельної ділянки, де інвестору повинно бути залишено дві операції: перерахунок коштів і участь у конкурсі. Все. І в нього повинні бути вільні руки. Тоді ми скажемо, що у нас процедура така, як у Польщі, у Балтії. І тоді наш метал буде востребований, бо тут буде стояти кругом ліс кранів, буде вестись будівництво. Ми ведемо мову про будівництво, ми ведемо мову про цікаве соціальне будівництво, друзі. Я хочу, щоб в бюджеті 2006 року в Донецьку було закладено вперше будівництво соціального житла, щоб ми дали відповідь на те: діти, діти-сироти, ті, які закінчують інтернати, ті, які закінчують навчальні заклади – куди їм іти, де їм жити? Ті люди, які сьогодні стоять під цим будинком, які просять: дайте 2-кімнатну квартиру, тому що у мене там відібрали, там соціальні обставини склалися такі. Влада повинна реагувати на ці обставини. У нас немає сьогодні фонду реагувати, а весь світ реагує дуже просто: в одних місцях будується дороге житло, за рахунок дорогого житла беруться дорожчі ціни, ці дорожчі ціни місцевий бюджет собі бере до доходів, фінансує соціальне житло, підтримує бідну людину. І це соціально справедлива політика. І ви побачите, що у нас востребується метал, у нас востребується вугілля, бо це формування нових мотивацій внутрішнього ринку.

І коли ми говоримо про малий і середній бізнес, який тільки почав ходити, друзі, давайте йому давати канікули, хай він научиться ходити. Не спешіть брати податки з нього. Якщо він вкладує інвестиції – давайте не брати це у рахунок податку. Давайте мотивувати, тому що той, хто вклав 1 млн. в інвестицію, він закупив на 3 млн. вашого вугілля, вашого металу. Він творить 20 нових робочих місць. Так давайте ми дамо змогу йому, щоб він цю діяльність розпочав. Це маленька концепція того, що ми збираємося покласти в основу бюджету 2006 року. Я просив би шановних народних депутатів, які представляють регіон, підтримати нас у цьому намаганні. Ми повинні дійсно змінити і зробити більш привабливим, більш об’ємним внутрішній ринок металу, і таким чином на ті речі, про які з тривогою Володимир Семенович Бойко говорив, нам їх треба навчиться самим собі допомагати піднімати того, хто тимчасово по коньюктурі тою чи іншою частиною ринку сьогодні не може більш ефективно працювати.

Слідуюче, шановні друзі, я б відніс його до співпраці з Росією. Я дійсно хочу сказати, що щоб ми не говорили про Євросоюз, про СОТ, будь-які регіони світу, які нам треба освоювати, і наша політика повинна іти туди, де є український інтерес. Якщо європейський ринок, який є другим по об’єму в світі після ринку Сполучених Штатів Америки, то на цей ринок іде кожна країна, кожна країна. Я буду аплодувати зусиллям бізнесу, якщо ми створемо дорогу до Євросоюзу, продаєм там наші товари, збагачуємося, платимо бюджету, Пенсійний фонд і таке інше. Це є нормальна дорога. Росія там продає більше 55% того, що вона виробляє. От давайте навчимося хоча би бути присутніми там так, як присутня там Росія. Хоча би так давайте, друзі, спробуємо. Це нормальне егоїстичне завдання.

Але я зараз хотів поговорити про Росію. Переконаний, що в залі сидять мудрі, дорослі люди. Я б не хотів би, щоб Росія була для нас темою спекуляції. Політика, яку Україна проводила останні 10 років до Росії ,привела до того, що нам не довіряють ні в Росії, ні в Брюселі. Це люди, які біжать півроку в одну сторону, потім біжать в другу. Кінець кінцем проходе рік – не знають взагалі куди біжати. Я хочу заявити ясно і чітко: стосовно Росії. Росія є унікальний стратегічний партнер України з великим ринком, який нам треба берегти, множити і розвивати, починаючи від літаків, ракет, закінчуючи вугіллям, прокатом, сталлю, машинобудуванням. Це є унікальний для України ринок. І велика була б глупість проводити якусь політику, щоб цей ринок мінімізовувався. І тому я хочу сказати, що Росія – це істинний стратегічний партнер України. І коли я читаю ту динаміку, яка є сьогодні по Україні по відношенню наших двосторонніх стосунків, я аплодую і буду все робити, щоб ці стосунки розвивались. Коли ми говоримо про ЕП, коли ми говоримо про нашу співпрацю, я хотів би трошки пояснити вам логіку нашої позиції. Я роблю все, що від мене залежить, щоб наші відносини були дружніми, щоб наші стосунки з Володимиром Володимировичем Путіним були особисті, на високому рівні, довірливі, чесні. Це стосунки, які повинні бути між стосунками двох друзів. Я все зроблю для того, щоб такі стосунки були.

Що стосується економіки. Я є провідником українських інтересів. Ми все будемо робити для того, щоб ринок, наші економічні, інвестиційні інтереси там були реалізовані. Полеміка, яка йде сьогодні, як бачиться логіка цих кроків є приблизно така: підготовлено 96 законопроектів, відповідних спільних постанов, які пропонується в три етапи прийняти. Все це називається єдиний економічний простір.

На останній зустрічі я запропонував, рухаючись у цьому контексті, засвідчивши, що Україна не виходе з переговорного процесу, але хотів прояснити і чітко зафіксувати позицію України, яка заключається у тому, що, друзі, після 14 років суверенітетів, після 14 років власної національної політики у дуже багатьох сферах чи в усіх сферах сьогодні дуже важливо відновити довіру на високих міждержавних стосунках. З чого вона починається? У мене в пам’яті логіка, історія, якою йшов Європейський Союз багато десятиліть назад. З чого починався в 57 році Євросоюз? З дуже простих питань: вугілля і сталі. Союз вугілля і сталі. Де логіка була приблизно така, колеги, давайте домовимося про те, що на ці два унікальні товари буде працювати режим вільної зони. Тільки це вирішили, домовимось: давайте ми уніфікуємо таможенні процедури. Ну, не можна ганяти по двум процедурам цей товар. Давайте ми уніфікуємо стандарт.

Тепер. Для того, щоб все це відбувалося ефективно, давайте зробимо уніфіковану транзитну, транспортну політику і, зокрема, політику тарифу, щоб на кожному шматку дороги не брали різні тарифи, щоб на кожному переділі не змінювалася продедура перетину.

З 93 року у нас працює угода про вільну економічну зону між країнами СНД. Вона не працює, зона вільної торгівлі. Ми кажемо: давайте ми зараз ..... ті речі, які політично проговорені, проведені українським парламентом, які готові до реалізації. Ну, чому сьогодні існують вилучення, обмеження двосторонньої торгівлі з Росією? Я умовно кажу, ну чому українське вино не можна продати в Росію? Чому? Невже це якась загроза якомусь ринку? Да в нас його в Україні немає, цього вина. Можна говорити про патоку, можна говорити там про крахмал, про сірники, можна говорити про електролампочки, можна говорити про цукерки. Ну, чому, друзі? Ну, хіба ми не розуміємо, що тут фундаментального і академічного нічого серйозного немає. І тому ми говоримо, і зараз буде указаніє, слідуючий раунд, де ми принесемо серйозні пропозиції і у режимі роботи кордонів, формування єдиного ринку, узгодженої митної політики у співдружності, узгодженої тарифної політики. Це ті кроки, на які треба йти. Це зразу розуміють бізнес, зразу розуміють народ – для чого це робиться. Потім, вшанувавши цей крок, йдемо далі. Ну, негоже сьогодні там, я не хочу, щоб це було предметом обговорення, але давайте валютний союз створювати. Ну, крім дискусій, зараз ми нічого не отримаємо. Нам треба пройти цю дорогу, друзі, відновити той рівень порозуміння, який достатній для того, щоб ми розвивали прагматичні кроки, а потім їх поглиблювали, поглиблювали і так виходили до самої широкої, економічної, інвестиційної, фіскальної, бюджетної і другої співпраці. Це логіка української сторони, друзі, така. Я її довожу до вас для того, щоб ви були інформованими громадянами, щоб ви розуміли, що це є коректні речі, це є речі, які можна зрозуміти. І тому я просив би вашого благословіння на таку політику при проведенні в дальнішому.

На завершення. На завершення, шановні друзі, я хотів би висловитися у вигляді окремих реплік по 2-3 питанням. От коли ми слухали сьогодні виступаючих, от на мене, який є недолік? Не складається враження все-таки що є обличчя сьогодні Донбасу? От що треба зробити, які ті 5 кроків, 6 кроків, 10 кроків, ради яких ми ідем, і людина починає відчувати, що влада почала працювати по-новому. Де ті регіональні плани, які найбільш сьогодні потрібні людям. Другими словами: де ті програми, на базі яких будується у 2005 році регіональна політика? Ці програми повинні бути абсолютно чіткі. К цим програмам повинні бути прилучені бізнес, державні фінанси, інформована громада, де треба політичні сили і таке інше.

І тому, коли ми говорили там, була тема вугільна і металургійна, і український котел, і так далее, і так далее. Я просив би, просив би просто нагадати своє невиконане доручення: глава кожної обласної адміністрації після проведення відповідних консультацій, семінарів, конференцій з власними фахівцями повинен вийти на власну політику території. Щоб вона була власною і простою. Коли іде кожний глава районної адміністрації на роботу, щоб він слідуючий день свій уявляв не як суєту, яка його кидає то з одного питання в інше, і немає концепції взагалі: що ти робиш, яка твоя мета? Коли було засідання голів обласних адміністрацій, то я пригадав історію одного мера Парижа, який не зробив, здавалося, великих справ, бо є мери, при яких збудована Ейфелева вежа, є мери, при яких збудовано метро, є мери, які солідно, чогось багато зробили (правда їх імена давно забуті). Але ім’я мера, який прийшов і сказав: „От я прийшов на 5 років, я зроблю так, щоб по Парижу всі леді, всі жінки ходили по бурківці.” За 5 років в Парижі він зробив бурківку. І увійшов він в історію, що він почав і завершив оту справу. Коли ми говоримо про політику регіону, у нас чітко повинно бути представлення: 5-6 ключових кроків, з яких новітня влада повинна почати свою політику і завершити. І сказати: оце, дякуючи мені, ця політика зроблена; я попав в десятку, я бачу людей, я знав, що це найактуальніша проблема.

Друге. Просив би в протокол зареєструвати всі репліки, які були сказані, як розумні, хороші пропозиції, починаючи з кладовищ. Друзі, наведіть порядок у кладовищах своїх. Це невелике питання, але варто тратити увагу на нього тільки по одній причині – ви формуєте так повагу до себе. Колись по ваших могилах будуть строїти атракціони, танцювальні площадки. Якщо немає цієї поваги до діда-прадіда, до нас ніколи не буде поваги. Весь всіт, друзі, ніколи не оре кургани. Це в нас тільки можна по курганах кататися, тригопунктики ставити, чи ще там якісь вежі будувати. Це не одній нації в голову не збреде на могилі предків поставити такі речі, не говорячи про те, що взагалі можна і не садить на тих курганах. Це не така втрата площі. Подивіться, скільки Донецький край цими курганами усипан. А це теж говорить про владу: наскільки в неї є моральність, наскільки в неї є далекоглядність. Подивиться в Англії, там курганчики по 50 см від землі, метрів на 40 огорожений. То прадіди лежать наші. А хто ми з вами? Монголи? Чи німці? Про яких дідів-прадідів йде мова? Про наших, які нас породили. Але не вчили вони такої поваги до себе. Це детальне. Пресвятий отець сказав цю репліку. Я зверну тільки жодної уваги, що якби тут чутливий мер сидів - зразу на замітку - цієї теми не повинно існувати в сучасному суспільстві. Там повинний бути порядок. Крапка. Знову, це не проблема грошей.

Ми говорили вскользь про донецьке село. 2006 рік – рік українського села. Починаючи від підготовки спеціалістів, підвищенних стипендій, закінчуючи фінансуванням, закінчуючи підтримкою фермерства, ми все зробимо, щоб 2006 рік увійшов як рік культури, економіки села, яку б потім ми могли трансформувати і передавати на послідуючі роки.

Нюанс є один, якщо ви поїдете в Латвію, Естонію, країни Європейського Союзу, то, наприклад, Литва, здається, отримує 1,2 млрд. допомоги від Європейського Союзу. І стільки, приблизно 90%, йде на село. Давайте пригадаємо, що таке Литва. Литва – це 17 районів у соснах, у піску. От уявіть собі, що ця територія отримує там 800 млн. євро для села. Перемножили там на 6,5-6,8 – 5 млдр. Ми даємо на українське село сьогодні, друзі, 1,9 млрд. грн. С колосальними боями, с колосальними прокляттями. Тоді давайте запитаємо себе: чи не трапиться так, що при такій політиці до села через 3-5 років ми змушені будемо їсти литовське масло і польську картоплю?

Ми повинні бути конкурентні, ми повинні мати адекватну політику, адекватну реакцію до села. По-другому не виграєш. Землю не обдуриш. Якщо ти в неї не поклав, вона тобі нічого не віддасть. Це, знаєте, тільки в примитивних умах формується сценарій, коли на .......... родючості можна вести бізнес. Нікуди ти його не поведеш. Нікуди.

І тому, ті репліки, які звучали тут про село, мене зачіпили тільки в одному плані, друзі. Порядок можна навести тільки тоді, коли ми завершимо питання приватизації землі. А завершити приватизацію землі для області сьогодні, я так думаю, що це можливо тисяч 80 державних актів ще видати. Тисяч 80. Я не пам’ятаю, я знаю показник по Україні. Залишилося 900 тис. 1,9 млн. державних актів не видано. Я пам’ятаю: у 2000 році я, як Прем’єр-міністр, починав приватизацію земельних ділянок. Ми приватизували, вірніше, дали людям державні акти. 25% всієї програми всіх років провели до 1 травня. До 1 травня ¼ приватизації землі. 4 роки вона стоїть на місці. Тепер я вас спрошу: як ми можемо рухатись у галузь, коли у землі немає власника? Ну, хто за неї буде плакать, хто не буде спати, хто за неї буде піклуватися? Хто? Хто з присутніх? Да ніхто! Є тільки один - це власник. Якщо ми йому не дали державного акту, скажіть, будь ласка, який він власник. Як він на сертифікаті може бути власником? Державний акт дає йому право „чотирьох кілочків”, які земельна служба забила на винесеній земельній ділянці. І той шматочок йому починає снитися. Він розуміє, що то - його головне багатство у Донецькій області. Головне соціальне благо, яке є в селі – то земля. Він про ту землю з ранку до вечора буде думати. Обробити? Давай обробимо. Сам не оброблю – давайте родичів. Родичів не хватає – сдамо в оренду. Щось він буде робити, але він повинен відчути, що це його власність. Доки цього почуття немає, там буде бур’ян і через оренду сертифікатів там будуть соняшник садити. Другого там нічого не посадять. Так у мене запитання, друзі, провести приватизацію земельних ділянок. Їх декілька тисяч на область. Це є проблемою Києва? Чи проблема території? Проблема території. Переконаний, якщо ви скажете, що проблема фінансів. Я думаю так: для когось це є проблемою фінансів, тому що державний акт коштує, здається, 60 грн., для когось 120 грн., но не більше. Але є ті люди, які кажуть: ми готові заплатити вам і 120, дайте нам державний акт. І доки ця влада цього не зробе, ні про які кредити, ні про яке страхування, ні про які інвестиції, ні про який розвиток, друзі, у чуже ніхто не буде робити. Ви це повинні зрозуміти, зробити це якомога швидше. Я дав доручення за 10 місяців завершити Комітету по земельним ресурсам видати акти приватної власності на землю, завести державний регістр і окреслити цих власників.

Друге. Як тільки це ми зробимо, починаючи з 2006 року, ми вносимо в парламент вже законопроект про ринок землі, про рух землі. Ми його уважно випишемо, щоб туди не потрапили жуліки, щоб ту землю не вкрали, щоб ту землю не взяли у людей. Але дати людині право розпоряжатися своєю власністю. Це дуже важка така, але дуже цікава дискусія, яка нас чекає у слідуючому році. Але це треба робити. Це можна зробити після того, як ви закінчите видачу державних актів кожному власникові. Тоді ми можемо говорити про українське село-2006 і так далее.

Тому я просив би взяти паралельного контролю відповідним земельним управлінням області. Це питання, це ваш обов’язок провести цю роботу. По темі фінансів зверніться до глави облдержадміністрації. Де немає цих моживостей, давайте ми будемо говорити про якісь інші кооперативні форми і вирішення. Це невеликі гроші, друзі. Пійдіть назустріч своїм сусідям.

Слідуюче. Мені дивно було слухать, коли от виступали мої колеги з „Нашої України”. Я лише хочу одне сказати: дивно у тому плані, що чому влада не веде діалог з цією силою? Чому влада не спілкується? Чого ви боїтесь, як чогось страшного, спілкування з політичними силами? Я вам відверто скажу: мені спілкування з політичними силами дешево не обходиться. Це важке спілкування, важке, воно забирає багато сил. Забирає дуже багато часу. Того часу, де ти міг практично думати про другі речі. Без цього не обійдешся. Якщо ми хочемо розуміти один одного, зустрічатися не раз на рік у цьому залі і подавати руку друг другові чи партнер партнерові, нам треба звикнути поважати один одного. Як так сили, які виграли, сьогодні говорять, що вони там за кулісами, вони просять, щоб їх прийняли, щоб вони були почуті. Це не годиться. Цю практику треба закінчити. Це перші партнери, перші партнери влади, які виборювали, які стояли, які не на всі питання можуть дати відповіді, але переконаний, що це надзвичайно корисна сила. І тому, коли ми говоримо про Донецький регіон, я думаю, що б не було, допустім, які б там розходження не були: хтось за Януковича, хтось за Вітренко, хтось там ще за когось. Хай підпримують хто кого хоче, але питання є регіону в одному: друзі, а хіба у вас немає такої спільної теми, де б ви могли усі підписатися на одному аркуші паперу, незалежно від того, під якими прапорами ми ходимо? Ви скажите: слухай, я громадянин Донецька, я громадянин Донецького регіону. Оце програма, оце програма для всіх нас, незалежно від кольору прапорів, бо ми є українці, ми дбаємо про цей край, ми хочемо, щоб він розквітав. В нас такого немає жодного документа, друзі. Нас ніщо не об’єднує. Екологічна справа не об’єднує, здоров’я не об’єднує, інваліди не об’єднує. Там проблеми, ну, я вже про галузі не буду говорити, я б говорив про ті речі, які стосуються кожного: чи там освіти. Ну, чому нас не об’єднати, скажіть, будь ласка. Я звертаюся до політичних сил, я звертаюся до влади. Адже ви розумієте, що коли ви називаєте цифри, де фінансування освіти в області знаходиться там після 20 місця, скажіть, будь ласка, яких ви збираєтесь виховувати дітей? Але ж направити кошти на фінансування це ж право вашої руки. Мова же іде про кошти місцевого бюджету. Я вас призиваю лише до одного, друзі: ці питання треба обговорювати, у нас повинні бути полеміка, дискусія. А для того, щоб це було, я вас призиваю і свою політичну силу перш за все: виробіть меморандум, консолідуйте біля цього меморандуму всі політичні сили і скажіть, що на 2005 рік, дякуючи цьому політичному порозумінню, у нас буде зроблено такі-то справи у медицині, охороні здоров’я, такі-то заходи у гуманітарній сфері і так далее.

Там, де ми не можемо найти спільну мову, скажіть, що це не для цього покоління. Діти наші виростуть, умніші будуть нас і вони зроблять цю програму більш консолідаційною, більш ефективною. Я просто прошу вас: не тримайте в розвраті Донбас. Все починається з політиків: та людина, яка в шахті, та людина, яка працює, у нього в лексиконі слова „сепаратизм” немає. Воно йому не потрібно, воно або мат нагадує, або щось незрозуміле. Для чого воно вам? А це тому, що ті політики, які повинні цю справу гасити, консолідувати, сплять. І тому ми говоримо про те, що політичні сили Донбасу, громадські ініціативи Донбасу, ділові сили Донбасу, переконаний, повинні мати якусь консолідуючу позицію відносно регіону. Це повинно вас об’єднувати, воно забиратиме силу від дурних думок, дурних справ і дурних дій. Давайте так, щоб Україна любувалася Донбасом, щоб сюди хотіли їхати, щоб Донбас їздив по всій Україні. Щоб ви показали, що це, знаєте, такий великий достойник, який є у кожному куточку України. Не треба цих історій біля Донбасу, не треба допускати, щоб анекдоти ходили про Донбас. Це ображає, це не підвищує націю.

І от, власно кажучи, шановні друзі, це і хотів через лейтмотив будь-які питання, які сьогодні піднімались, я хотів би це донести, що насправді ми єдині, насправді ми говоримо про одні і ті самі цінності. Я дуже вдячний виступам пресвятих отців, де мова йшла про різні церкви. Знаєте, якщо ми хочемо поважати один одного, ми повинні поважати право вибору кожного дороги до храму. Це дорога дуже персональна. І ніхто нікого не повинен повчати чи в яку сінагогу, чи в який храм кому треба ходити. Ми всіх повинні поважати, тому що ми говоримо про єдиного бога, про єдині цінності, про єдині духовні інтереси. І тому, коли звертається про допомогу пресвятий отець, продемонструйте, що ви мудрі, що ви представники третього тисячоліття, дайте йому допомогу. Я вам даю слово, я знаю ці делікатності, я знаю, що коштує побудувати тут храм тої чи іншої конфесії. Я зразу попросив голову обласної адміністрації: друзі, хлопці, коли до вас звертаються духовні отці – ідіть їм назустріч. Коли ви виходите з дому і проти вас іде пресвятий отець, ідіть просіть благословіння і не питайте з якого він храму. Це не так важливо, друзі. Світ живе вже другими нормами. Це я говорю, щоб у вас і цієї лінії, думок не було. Я, як простий віруючий, переконаний в одному: ми доживемо до того, що ми будемо мати єдину первоапостольну соборну єдину українську церкву.(Оплески)

Коли і яким способом – це дорога не проста, але я вірю, що у нас є духовники, пресвяті отці, які розуміють, що це є бажання нації. І цю дорогу вони покажуть, вони пройдуть, а ми будемо, як послушники, за ними по цій дорозі слідувать і вести націю до порозуміння і примирення.

Тому, шановні друзі, я хотів би вам сказати, що ви, перш за все, ви – унікальна аудиторія. Ви сидите, годин там, скільки? (Сміх) Це вже, мабуть, за північ вже перейшло. Це, колись так, у 17 році так сиділи у клубах сільських і вирішували питання, чи ясло будувати чи не будувати. Але це показує, друзі, про те, що які ви унікальні, які ви правильні, які ви професійні, які ви терпеливі. Це все говорить про вашу мудрість, про вашу толерантність. І тому я абсолютно переконаний, шановні друзі, що майбутнє України, майбутнє квітучої України абсолютно пов’язано з квітучим Донбасом. Я все зроблю для того, що в моїх є силах, щоб ця формула відбулася насправді. Вдячний вам за увагу! (Оплески)

"сайт Донецкой областной государственной администрации